Субін у черговий раз за кілька днів почув стукіт у двері. Чому вони, чорт забирай, не можуть дати йому спокій?! Йому й досі не хотілося ні з ким бачитися. Сваритися з людиною, яка подобається тобі до втрати пульсу, завжди складно. До того ж через власну дурість. Субін чудово знав про наміри Сойон. І в момент, коли потрібно було обрати професійного гримера чи його особистого, він вибрав особистого. Він звик до неї і не думав, що так станеться. І він страшенно помилився. Навіть менеджер намагався його переконати, адже це ж Мілан! Але Субін все одно облажався. І тепер ні Мілана, ні особистого гримера, ні, найголовніше, коханої людин. Молодець, Чхве Субін, ти йолоп.
Стук у двері знову повторився. Він хотів уже закричати: "Я не хочу нікого бачити! Ідіть геть!" Але раптом Бін почув те, що змусило його серце битися частіше.
- Пане Чхве! - почувся голос Джиха. - До вас тут пан Чхве Йонджун прийшов. Художник. Ви впустите його чи мені сказати, щоб він прийшов пізніше?
"Йонджун тут... Він прийшов... Я не можу так просто відпустити його. Я повинен вибачитися" - гарячково подумав Су. Нічого не кажучи, він відчинив двері. Побачивши Субіна, Йонджун відчув як всередині щось клацнуло. Він не був схожим на самого себе. Синці під очима, змучений погляд, опухлі очі та бліда майже прозора шкіра. Субін нагадував скелет обтягнутий шкірою з безглуздим волоссям синього кольору. Ніби він не спав кілька днів. Бін відійшов убік, мовчки даючи зрозуміти, що впускає Джуна у свою нору. Щойно Йонджун увійшов і за ним зачинилися двері, в кімнаті повисла задушлива тиша. Субін не дивився на нього. А Йон пропалював його поглядом, хоча дивитися на нього було боляче. Він відчував сором.
- Субін... - сипло озвався Йонджун і відкашлявся. - Я...
Слова просто застрягли у горлі. Коли він йшов сюди, це здавалося набагато простішим.
- Пробач... - прошепотів Бін.
- Ти не повинен вибачатися. - сказав Йонджун, змусивши молодшого нарешті підняти на нього погляд. - Вибачатися маю я. Бо... Я кретин. Я звинуватив тебе, не розібравшись. Зробив тобі боляче, думаючи лише про себе. Вибач, що тобі дістався такий недоумок, як я. Я просто... Істеричка.
- Ти не недоумок! - запротестував Су і схопив його за руки. - Не говори так! Кожен може помилятися. І я помилився багато в чому. Я міг цьому запобігти, але не зробив цього. Я...
- Ти можеш вдарити мене. - несподівано видав Джун.
- Що? - кліпнув Су, не розчувши його.
- Я тоді... Вдарив тебе... І я шкодую. Вдар мене у відповідь. Я заслужив... - пробурмотів Джун.
Декілька хвилин вони дивилися один одному в очі. Субін підняв руку, а Йонджун заплющив очі, очікуючи отримати заслужений удар. Але цього не сталося. Бін торкнувся його плеча і притис його до своїх грудей, кутаючи в обійми. Сльози бризнули з очей старшого, і він, не стримавшись, заплакав. Субін м'яко погладив його по волоссю.
- Я... Не можу вдарити тебе... Не можу... І не буду. - останню фразу Субін сказав твердим впевненим голосом.
- Пробач мені... - шепотів Йон. - Я не хотів робити тобі боляче... Я мав в усьому розібратися. Я не мав вірити тим повідомленням.
- Все гаразд. Я давно вже пробачив тебе. - не переставав гладити його Субін.
- Ти надто добрий. Я не вартий тебе. - Джун глянув йому в очі.
- Не говори так. Я сам тебе обрав. І мені байдуже хто там що подумає.
Йонджун простягнув руки до його обличчя і погладив великими пальцями вилиці. Він, ніби вибачаючись, торкнувся губами його щоки там, куди раніше прилетів ляпас. Субін прикрив очі, відчуваючи, як багато поцілунків покрило його обличчя. Приємно...
- Пробач мені, Біні... Я люблю тебе... Що мені зробити, щоб ти мене пробачив? - шепотів Йонджун.
- Просто повернися до мене. Назавжди... І ніколи не йди від мене...
Йонджун заплющив очі і притулився своїм лобом до лоба молодшого.
- Я повернуся до тебе. Але з однією умовою. - сказав він, посміхнувшись.
- Умовою? - здивувався Бін.
- Так. Ти маєш полетіти в Мілан. - злегка у приказному тоні сказав Джун.
- Хьон, але я... - розгубився Субін.
- Стривай. Дай мені сказати. - Джун набрав повітря у легені. - Я знаю, що зніматися у Мілані - твоя мрія. Мені й досі соромно за те, що через мене ти втратив таку нагоду. Тому Бомгю розповів мені про один конкурс. У ньому може взяти участь будь-хто, хто хоче з'явитися на обкладинці журналу. Це не подіум, але зйомки для переможця пройдуть саме в Мілані, а враховуючи те, що ти в модельному бізнесі вже давно, впевнений, зачепитися там у тебе вийде. Але є одне "але"... - Йонджун знову зітхнув. - Це парний конкурс. Тож Бомгю зробив мені кілька знімків на свою професійну камеру.
- Тобто... Ви... - широка усмішка накрила Субіна обличчя.
- Так. Ми з Бомгю відправили наші з тобою фото на конкурс і... Якщо ми виграємо, зможемо вирушити до Мілана. - схвильовано повідомив Йон.
Одна мить і Бін зім'яв старшого у свої ведмежі обійми і обидва розсміялися.
- Джун-і, ти... - ледве стримував емоції Субін. - Ти найкращий!
Йонджун знову розсміявся, дозволяючи йому стиснути себе в його руках, і відчув неймовірне полегшення від усвідомлення того, що Субін його пробачив. І вони... Знову разом? Йонджун тепер точно був впевнений, що він його не відпустить. Нізащо...
***
Цього разу, перед тим, як поїхати додому до Субіна, Йонджун швидко набрав Каю повідомлення. Досвід минулого навчив його попереджати сусіда про свою відсутність.
[Сьогодні вдома не ночуватиму. Поїхав до Субіна].
[До Субіна?! Ви помирилися, чи що?!] - миттєво відповів шокований Кай.
[Потім розповім. Увечері на мене не чекай]. - туманно відповів Джун.
Усю дорогу до будинку молодшого хлопці трималися за руки і безглуздо посміхалися, мов закохані школярі. Обидва відчували полегшення, адже, здається, зовсім нещодавно вони зрозуміли, що просто вони не можуть один без одного. Вони як їжа та сіль - один без одного можуть існувати, але кому це треба. Їхні почуття виявилися сильнішими за всі образи і недомовки. Їм просто хотілося провести час разом. Так, щоб їм ніхто не завадив
Після прибуття в дім молодшого Субін сів на диван, стомлено відкинувшись на спинку, і потягнув Джуна за собою. Йонджун посміхнувся і, підібравшись немов граціозна кішка, сів на його коліна, відчуваючи як червоніють його щоки. Та попри зніяковіння, його руки торкнулися плечей Су, а той м'яко посміхнувся, заплющивши очі. Він потерся щокою об руку Йона і лагідно поцілував тонке зап'ястя. Джун нахилився, заволодіваючи губами молодшого, а руки Субіна ковзнули від стегон до стрункої талії старшого. Їхній поцілунок був повільним і лінивим і ,водночас, палким і пристрасним.
Пустотливі ручки старшого приземлилися на ремінь Субіна, а за кілька секунд дзвінко брязнула пряжка. Він почав цілувати шию Біна, а той у свою чергу судомно видихнув, коли холодні пальці торкнулися його збудження. Су проник руками під футболку Джуна і провів пальцями по гарячій спині. Через кілька секунд Йонджун позбувся верхнього елемента одягу, відкривши Субіну вид на своє спокусливе тіло. Губи моделі стали блукати по його грудях та ключицях, а потім натрапили на збуджений сосок.
Йонджун вигнувся, коли гарячий язик почала гратися з рожевою намистом. Він почав активно рухати рукою по збудженій плоті, від чого Субін тихо зашипів. Голоси хлопців змішалися в симфонії стогонів, дотики - в театрі абсурду та почуттів. Джун ненадовго відсторонився, позбувшись джинс і спідньої білизни, і повернувся назад на коліна Су, який готовий був задихатися від такого сексуального виду. Губи Субіна знову потрапили в полон губ старшого, а той у свою чергу різко зірвав з шиї моделі краватку, почав розстібати гудзики на його сорочці.
- М... - простогнав Бін, коли Йонджун прикусив мочку його вуха. - Джун-і...
- Що? Чого ти хочеш? - прошепотів старший.
- Я хочу тебе, Джуні-і... - пристрасно озвався Субін.
Знову повний пристрасті поцілунок, знову тисячі дотиків. Джун підхопив зубами сережку у вусі молодшого і погрався пальцями з його соском, змусивши його проскиглити. Він потерся своїм пахом об гарячий пах Біна. Він теж хотів... Дуже хотів.
- Джун-і... Там... Все в тумбочці... - знову тихо озвався Субін.
Він коротко поцілував його в губи і потягнувся до тумби біля дивана молодшого, в якій було все, що було необхідно. Від контрацептивів, до тюбика змазки.
- Такий підготовлений? - хмикнув Йонджун, повернувшись до нього з тюбиком і маленькою блискучою упаковкою.
- Звісно... Потрібно бути готовим. А то почне тут спокушати один хитрий лис... - усміхнувся Су і потерся об його шию носом.
Поки старший, посміхнувшись, почав залишати мітки на шиї Біна, той у свою чергу швидко розірвав зубами фольгу і почав розігрівати в руках змазку. Йонджун відчув я тілом розтеклося неймовірно приємне тепло. Хотілося не просто поцілунків, хотілося більшого. Молодший ніби відчув його нестримне бажання та за кілька хвилин Субін увійшов в нього, викликавши протяжний стогін. Йонджун закинув голову назад, вигнувшись у спині і зробивши шумний видих.
Легке запаморочення огорнуло обох, коли Йон поступово почав рухатися на ньому. Джун уперся руками в плечі молодшого і закусив губу. Його нігті вп'ялися в шкіру Біна, залишаючи на чутливій шкірі молодшого. Сам Субін уткнувся обличчям у міцні груди, покриваючи їх хаотичними поцілунками. Тяжко дихаючи, він провів руками по його животу.
- Джун-і... Ти такий гарний... І ти мій... - останню фразу Бін, протягнув, мов задоволений кіт.
- Звісно твій... - прошепотів Джун, цілуючи пристрасно, до втрати пульсу.
Су вже сам почав штовхатися в нього, спочатку розмірено, а потім різко і грубо, від чого стогони старшого ставали все голоснішими. Голос був майже зірваний, але Йонджун продовжував стогнати, відкинувши голову назад і віддаючи йому всього себе. В один момент Субін різко перевернув його під себе, поклавши на диван. Він проникав у нього все глибше, почуття загострювалися дедалі більше.
- Ах... Джун-і... Я більше не можу... - прохрипів Субін.
Після цієї фрази Субін скінчив, а за ним і Джун, красиво вигнувшись у спині. Він знесилено ліг на старшого, відчуваючи, як Йонджун ніжно погладив його по голові. Мурашки поволі полоскотали його спину і Су слабо посміхнувся, відчуваючи неймовірну ейфорію.
- Більше ніколи, чуєш, ніколи не кидай мене... - тихо сказав Бін.
- Обіцяю... Ніколи... - відповів Йонджун.
Новини про нові частини та нові фф в телеграмі - ᵀᴴᴱ ᴮᴱᴱ ᴿᴱᴾᵁᴮᴸᴵᶜ|ᴷᴾᴼᴾ, ᵞᴬᴼᴵ🐝 (https://t.me/bee_republic)