Жовтень 1997 року.
Драко оглядав гостей, які зібралися за обіднім столом його родини. Усі вони були з Внутрішнього кола, окрім нього самого та його матері. Всі присутні очікували появу Темного Лорда, звідки би той не повертався. Драко перевів погляд на Нарцису, яка сиділа навпроти нього. У жінки був той самий вираз обличчя, який вона використовувала на всіх світських заходах.
Спокійний, стриманий, трохи зверхній. Їй гарно вдавалося носити цю маску.
Він знав, що вона налякана, і захоплювався її здатністю так добре це приховувати. Драко завжди старався виглядати знудьгованим і злегка незадоволеним, але вважав, що це більше не доречно, оскільки він вже не підліток. Хлопець вивчив вираз обличчя Северуса й помітив суміш зарозумілості й невизначеного інтересу, який межує з очікуванням.
Уважний погляд Северуса зустрівся з його. Драко дозволив кутику свого рота трохи піднятися, нагадавши собі, що він, мабуть, повинен бути вдячним за те, що знаходився тут. Має бути щасливим служити Темному Лорду. Він повинен радіти, що йому випала така можливість: сидіти за одним столом з Внутрішнім колом.
Але потрібно не перестаратися.
Драко глянув на свого батька, який пошепки говорив про щось з Мальсібером. Хлопець подивився на Макнейра, який кинув погляд на Нарцису. Знову.
Рука Алекто торкнулася його стегна, і він напружився. Її пальці зупинилися на його нозі. Драко повинен був спочатку почекати, поки вона сяде, а потім вибрати місце подалі від неї. Натомість Драко необдумано сів навпроти своєї матері та Северуса, і Алекто негайно зайняла місце поряд із ним. Таке сусідство змусило його відчути, ніби в його тілі повзають тисячі хробаків. Але якби хлопець зараз пересів, то образив би її, а він не хотів викликати гнів цієї жінки. Становище його сім'ї у рядах прихильників Темного Лорда було занадто хитким.
Алекто схилилася до нього. Квітковий аромат її парфумів був занадто вираженим, що дратував його ніс, а її гаряче дихання обпікало вухо.
— Я чула, що Темний Лорд підготував для нас сьогодні щось особливе.
На слові «особливе» її червоні нігті на мить вчепились у його стегно.
— Чудово, — відповів Драко, вгамовуючи наростаючу відразу від її близькості.
Хлопець зустрів погляд матері, сподіваючись, що вона не побачить його огиди. Його батько все ще говорив з Мальсібером, але крижані очі чоловіка були зосереджені на Алекті.
— Мушу сказати, — промурчала Алекто йому на вухо, від чого Драко затремтів. — Я була розчарована, що ти не повернувся до Гоґвортсу цього навчального року.
Її рука ковзнула вгору його стегном, і він ковтнув, не знаючи, як забрати її лапу без наслідків. Незважаючи на огиду, його пеніс смикнувся, і він сподівався, що вона не помітила. Жіноча увага все ще залишалася жіночою увагою, особливо в такій близькості до його статевого органа.
— Ми внесли деякі зміни в систему утримання під вартою, я впевнена, що тобі б сподобалось. — Вона легенько засміялася, притискаючи груди до його плеча.
Драко також усміхнувся, а потім відповів:
— Було вирішено, що мої таланти стануть у пригоді в допомозі
Темному Лорду забезпечити міцнішу відданість у Візенгамоті та Міністерстві.
— Алекто, — звернулася до неї Нарциса зі стриманою посмішкою. — Як справи в Гоґвортсі?
Мерзенна жінка відкинулася на спинку стільця, перекинула довге руде волосся через плечі й відволіклася на розмову, переставши розпускати руки. Драко стримав полегшене зітхання, подумки дякуючи матері за порятунок.
Через кілька хвилин увійшов Темний Лорд із Якслі, який левітував за собою закривавлене тіло якоїсь жінки. Драко нахилився вперед, піднявши брову, ніби його цікавили грядущі катування.
Він перевів погляд на тіло жінки, яке ширяло в повітрі над столом, де Малфої зазвичай влаштовували сімейні обіди. А тепер темна кров капала на чорне поліроване дерево. Жертва кричала, але чути її не було.
— Ти впізнаєш її, Драко? — його спина похолола від страху. Темний Лорд звертався безпосередньо до нього. Хлопець міг порахувати на пальцях однієї руки, скільки разів Волдеморт говорив з ним. Жоден з тих випадків не призвів до чогось хорошого.
— Так, мілорде, — відповів він із холодною зневажливою посмішкою. — Вона викладає Маґлознавство в Гоґвортсі. — Слово «маґлознавство» прозвучало так, ніби він щойно зішкрябав його із підошви своїх черевиків.
Після його коментаря, навколо столу пролунав слабкий глузливий сміх членів Внутрішнього кола.
— Викладала, — виправив його Снейп. І знову почулося кепкування.
Професорка усе ще мовчки кричала. Краплі її крові голосно розбивалися об стіл прямо перед обличчям хлопця. Минулого вечора він і його батьки їли тут ягнятину.
— І ти, Драко? — голос Темного Лорда звучав м'яко і жахаюче. Драко змусив себе подивитися прямо в його червоні очі. — Ти коли-небудь вивчав маґлівську науку?
У його пам'яті промайнув образ усміхненого хлопчика, який торкається шматка Місяця, але він відігнав спогад і протягнув із презирством:
— Для чого вивчати звички мерзенних шкідників?
У відповідь Драко на обличчі Темного Лорда повільно розпливлася жорстока усмішка. Алекто засміялася, поклавши руку йому на плече.
— І що ти пропонуєш нам з нею робити, Драко? — його голос був пестливим.
Він подивився прямо в очі Темного Лорда і відповів без найменшого сумніву:
— Убити її.
Темний Лорд поглянув на Драко, зробивши паузу для ефекту.
— Ми так і зробимо.
Тіло Чаріті Бербидж впало на стіл, і вона закричала до Северуса, просячи про допомогу, коли Сіленціо було скасовано. Драко спостерігав, як декан його факультету з огидою на лиці висміює колишню колегу.
Наджіні виповзла на стіл, а Драко відскочив на стільці. Він був не єдиний, хто мав таку реакцію, тому полегшено зітхнув. Деякі дії не можна було контролювати.
Гігантська змія підняла голову й вкусила Бербидж за живіт, жінка почала нелюдськи кричати. У її тілі бракувало великого шматка плоті, і Драко побачив оголені ребра. Він на мить запанікував. Якщо Темний Лорд таке творить із ворогами, то що б він зробив зі зрадниками?
Драко зустрівся поглядом з батьком, і той підняв підборіддя на знак підбадьорення. Жодного натяку на жах чи огиду не можна було знайти на обличчі Люціуса Малфоя. Драко струсив кров, яка бризнула на його мантію, ніби це був просто гарбузовий сік, і зобразив легку, задоволену посмішку на своєму обличчі та почав спостерігати за бійнею.
***
Драко лежав у своєму ліжку, дивлячись на стелю. Було вже далеко за північ. Відтоді, як стався інцидент із Чаріті Бербідж, він погано спав. Його м'язи здригнулися, згадавши, як її кров бризнула на нього. Драко усе ще міг чути її болісне благання до Северуса та бачив, як горло Наджіні скорочувалось, коли шматки людської плоті мандрували її стравоходом.
За негласною згодою, весь минулий тиждень їхні сімейні обіди проводились у чайній кімнаті. Інцидент із Наджіні ніхто не згадував.
Принаймні його кімната була під захисними чарами. Змія не мала можливості потрапити сюди.
Його родина не могла більше так жити. Малфоям потрібно тікати. Але як міг Драко переконати свого батька? І що вимагати в Ордена?
Наче за командою, в кишені його піжами щось нагрілося, і він витяг ґалеон.
«Ти хочеш зайнятися сексом?»
Драко розсміявся. У його віці не було б підозрілим вислизнути з садиби на побачення. Особливо вночі. Чорт, у будь-який час і в будь-якому віці це не буде підозрілим. Йому довелося визнати, Ґрейнджер була розумною бруднокровкою.
Він натиснув на монету.
«Те ж місце?»
Літери засвітилися і зникли.
«Так. Зараз?»
Згадавши, як розлютилася всезнайка, коли їй довелося передягатися перед ним, він усміхнувся і надіслав їй відповідь.
«Ти знову зв'яжеш мене?»
Ґрейнджер відповіла не відразу. Він міг її уявити зараз. Вся ображена, червона і роздратована через зухвалість жахливого Смертежера. Після паузи, літери на монеті знову засвітилися:
«Я зроблю це, якщо ти благатимеш».
Його брови повільно піднялися від здивування.
Він натиснув на ґалеон.
«Кучерява збоченка».
Драко усміхнувся. Тепер він розсердить дівчину, образивши її первісну та цнотливу сутність.
Настала пауза.
«І тобі це подобається».
Гм.
Він не мав на це відповіді.
Його двері замкнені, ніхто не дізнається коли і куди він апарує. Батьки мали б спати, якщо їх не мучили кошмари про те, як Наджіні їсть людей на столі, де мали б їсти Малфої. Драко й гадки не мав, що робить зараз Темний Лорд. І чи він, взагалі, спав у спальні, яку вони йому надали.
Темний Лорд, взагалі, спав? Можливо, він просто впадав у стазис на кілька годин. Драко ніколи не бачив його із закритими очима. Він навіть не пам'ятав чи Волдеморт кліпав.
Наскільки Драко знав, Темний Лорд міг бути зараз у тітоньки Белли.
Не було жодних причин входити в спальню Драко посеред ночі, і ніхто, наскільки йому відомо, цього не робив, але вжити заходів безпеки не завадило б. Він встановив заклинання виявлення на двері та зачаклував свої ковдри, щоб ті виглядали так, ніби його тіло згорнулося під ними.
Хлопець написав Ґрейнджер.
«Чверть години».
Минулого місяця Драко багато думав про те, чим він може поділитися, а чим ні. А ще про те, що йому час почати отримувати вигоду від цієї домовленості. Він натягнув квідичну футболку на оголені груди та витягнув із шафи шкарпетки та мокасини. Драко точно знав, як використати Орден, щоб переконати свого батька піти.
***
Герміона з тріском апарувала у свою спальню. Вона була здивована, побачивши там Малфоя.
У темряві горів блискучий Люмос його палички, освітлюючи світле волосся і лице. Це був другий раз, коли він прийшов на зустріч раніше від неї. Він повернув голову до дівчини, і його сірі очі блищали у світлі палички.
— Експеліармус!
Хлопець негайно сів і прогарчав:
— Я сказав тобі не брати мою паличку!
— Я знаю, — мовила вона, підносячи древце, щоб він побачив. — Я не буду забирати її. Я покладу тут, на своїй книжковій полиці, добре?
Вона обережно підійшла до своїх книжок, поки його сердитий погляд стежив за нею.
Герміона поклала його чарівну паличку поверх своїх романів Террі Пратчетта. Тепер паличка лежала ближче до нього, але вона могла б проклясти його, якщо б це знадобилося.
— І я припускаю, що сама ти не збираєшся відмовлятися від своєї, — насмішкувато запитав він.
— Я тобі не довіряю.
— Почуття однозначно взаємне, — ображено заперечив Малфой. — То чому саме ти залишаєш собі паличку?
— Я вже двічі відпускала тебе, — пояснила вона, намагаючись не говорити з ним принизливим тоном, наче він повний ідіот. Це було важко. — Ти вже знаєш, що я не зашкоджу тобі, якщо ти не нападеш на мене.
Вона спостерігала, як його щелепи кілька разів стискаються і розтискаються, поки він обмірковує ситуацію.
— Добре, — промовив хлопець.
Її плечі полегшено опустилися. Принаймні він міг оцінити її скрутне становище.
— Чого ти сидиш у темряві?
Герміона закрила шторами своє вікно помахом чарівної палички, щоб сусіди не бачила світла з вікна.
— Тому що маґли...
Малфой замовк, коли вона клацнула вимикачем, і її кімната миттєво осяялась світлом.
Вона спостерігала, як він моргає, звикаючи до яскравості. Драко глянув на джерело світла, піднімаючи руку, щоб закрити очі. Згадуючи його гнів, коли вона помітила його інтерес до книги з Музею авіації та космосу, вона зробила все можливе, щоб стримати самовдоволену посмішку на своєму обличчі.
Драко почувався абсолютно не в своїй тарілці у її домі. Світ маґлів був її територією. Ось чому Тонкс запропонувала дім, як місце зустрічі.
— Вимикач. — Герміона кілька разів увімкнула і вимкнула його, щоб продемонструвати. Можливо, самовдоволена посмішка все ж проскочила.
— Припини, — гаркнув він на неї. — Це дуже дратує.
Вона підійшла до свого крісла й помітила, що книга про дослідження космосу не валяється на підлозі, куди він кинув її минулого разу, а обережно лежить на тумбочці. Мабуть, він залишився читати її після того, як вона пішла.
Це було... цікаво.
Усе, що чарівний світ знав про астрономію — це сузір'я та схеми планет. Космічні дослідження були цілою сферою, якої просто не існувало. Герміоні було цікаво, що думає Малфой щодо цього, але наполягання на цьому питанні майже напевно викликало б у нього опір. Герміона відчувала себе замкненою в клітці з диким звіром, і їй доводилося поводитися акуратно, щоб не спровокувати його.
— Дякую за попередження про табу.
— Що завгодно, — сказав він зневажливо.
Велика, ворожа і неймовірно дратівлива тварина.
Герміона роздратовано стиснула пальці на ногах. Тож бути ввічливим теж заборонено? Драко поводився, як придурок. Це було просто нестерпно.
Гаразд, прямо і по суті, щоб вона могла покінчити з цим якнайшвидше.
— Де зупинився Відомо-Хто?
Малфой поглянув на неї. Вона ніколи не звикне дивитися йому прямо в очі, і не могла пригадати, коли востаннє таке ставалося.
Хоча ні, Герміона згадала.
На третьому курсі, коли дівчина вдарила його.
Герміона подумки захихотіла, згадуючи той момент.
— Я не знаю, — глухо відповів він.
У неї виникло відчуття, що він бреше. Минулого разу вДрако відмовився відповідати на запитання, але не став заперечувати, що знав. Дивно, дівчина вирішила, що пізніше перепитає.
Герміона вже збиралася поставити ще одне запитання, коли він додав:
— Але я можу дізнатися.
Вона звела брови. Це було більш перспективним, ніж заперечення.
— Коли?
Малфой поворухнувся на ліжку й нахилився вперед, спершись ліктями на коліна. Вона намагалася не помічати, як м'язи його рук рухалися під час руху.
— Якщо Орден переможе, я хочу отримати повне прощення для себе, своєї матері та батька. І я хочу отримати Непорушну обітницю від когось, хто матиме силу дотримати обіцянку.
Кінґслі.
Герміона не могла виказати Малфою, що Кінґслі член Ордену. Чоловік був занадто важливим для них, він та його посада в Міністерстві — це можливість отримати внутрішню та міжнародну підтримку. Багато чого трималося на ньому. Після Гаррі Кінґслі був найголовнішою особою Ордену.
— Малфою, це занадто багато.
Хлопець вікинувся назад.
— Що ж, тоді нічого не потрібно.
Підтекст був ясним. Без цього він і палець об палець не вдарить, не кажучи вже про виявлення місцезнаходження Волдеморта. Вона вже обговорювала з Тонкс, як поводитися, коли хлопець щось вимагатиме, і була готова до цього. Хоча він запросив більше, ніж вони очікували.
— Я займуся цим, — пообіцяла Герміона. — Але такі рішення від мене не залежать. Тобі потрібно довести Ордену, що ти справді корисний. — Вона повернулася на стільці, дивлячись на нього. — Немає причин довіряти тобі чи тому, що ти кажеш. Ти не можеш просто приходити зі списком вимог, не довівши свою цінність.
Його очі звузилися, коли він вивчав її. Герміона дивилася на нього, поки він обдумував її слова. Тонкс пояснила їй, що якщо Малфой відчує, що контролює ситуацію, або що Герміона потребує його більше, ніж він Орден, то хлопець зможе отримати від ситуації більше, ніж вони отримають від нього. Герміоні слід показати, що він не дуже важливий для Ордену.
Вони мали хиткий баланс сил, і Герміона мала зберегти перевагу.
Якщо вона не буде обережною з ним, то він використає їхнє становище проти неї, проти Ордену.
Після кількох хвилин мовчазного взаємного погляду вона спробувала задати інше питання. Це був необдуманий постріл навмання, але вона, Рон і Гаррі були загнані у кут цим питанням.
— Ти знаєш когось з ініціалами Р.А.Б.?
Малфой хруснув кісточками пальців, і вона поглянула на його передпліччя. Його темна мітка рябіла від руху його рук, коли кожен окремий тріск лунав у повітрі. Дівчина скривилася. Герміона не могла витримати цього жахливого звуку. Він посміхнувся їй і негайно почав тріщати шиєю, спиною та руками.
— Навіщо вам це? — запитав він з усмішкою та ще одним тріском після того, як повернув шию.
Вона зціпила зуби й чекала, доки припиниться тріск у суглобах.
— Краще тобі не знати.
Малфой кілька секунд розглядав її. Щось на її обличчі підказало йому, що це важливе питання. Він не сперечався, але кинув на неї роздратований погляд.
— Це все, Ґрейнджер? Ініціали? Нічого більше? Чому б просто не вкрасти документи Міністерства? Ти хоч знаєш, чи вони з Англії?
Герміона пожувала губу. Це саме те, про що вона, Гаррі та Рон думали. Що
вони ще знали про цю людину?
— Це Смертежер. З Першої Магічної війни.
Вона спостерігала, як він розмірковує над запитанням, і тоді його очі спалахнули.
— Ти знаєш? — вона не могла стримати хвилювання у своєму голосі. Так не годиться. Дівчина має бути більш стриманою.
Він усміхнувся, як Чеширський кіт.
— Ви дізналися щось про Верітасерум? — запитав він.
Це було те, чим вона могла поділитися з ним. Якщо Малфой хоче витягти це з себе, він має право знати. Дівчина припустила, що вони навіть могли б допомогти йому. У Долохова операція пройшла успішно. Їй доведеться поговорити з Мері, якщо він зацікавиться.
Ох вже ця Мері.
— Це імплантат у слизовій оболонці шлунку, — пояснила вона. Він рефлекторно торкнувся живота і її очі простежили за рухом. — Коли Верітасерум вбирається в стінку вашого шлунка, він активує концентровану отруту. Роулі та Беллатрікс не могли помістити імплант. Тільки кваліфікований цілитель міг би зробити це без жодних видимих шрамів, щоб ви не здогадалися, що з вами зробили. Ймовірно, цілителя стратили, щоб зберегти таємницю.
Його рука вчепилася в тканину футболки. Це, мабуть, неймовірно тривожно відчувати своє тіло зміненим таким чином без його згоди. Мати всередині сторонній предмет, що чекає нагоди його вбити. Вона спостерігала, як хлопець піднімає край тканини, оголюючи шкіру, дивлячись на свої м'язи живота, шукаючи шрам, якого там не було. Будь-яких ознак і спогадів про процедури він не мав.
— Ми можемо... — вона не знала, чи варто їй це пропонувати, але приплив жалості, який вона відчула до нього в цю мить змусила її. Малфой глянув на неї, і вона ковтнула. Він виглядав стурбованим. — Ми можемо це витягти. — Герміона зробила паузу, а потім продовжила. — Якщо ти хочеш.
— Реґулус Блек, — тихо сказав він.
Драко потер живіт долонею і опустив поділ футболки, ховаючи м'язи живота.
— Що? — не зрозумівши, перепитала дівчина.
— Реґулус Арктур Блек, — повторив він. — Двоюрідний брат моєї матері. Він помер молодим.
— Ох.
Двоюрідний брат Сіріуса Блека... А, може, рідний брат? Або інший близький родич. Вона не була впевнена у їх спорідненості. Усі чистокровні, здавалося, тим чи іншим чином рідня. Вона не знала, як нова інформація зможе їм допомогти, але це була відповідь. А їм уже давно не вистачало відповідей.
Герміона знизала плечима так, ніби це не мало для неї жодного значення. Вже краще. Непогано вийшло.
— Хто входить до Внутрішнього кола?
Окрім Волдеморта, це були б їхні головні цілі. Крім того, найімовірніше, що комусь із них довірили горокракс, як і батькові Малфоя.
Хлопець подивився на неї, мабуть, розмірковуючи, чи хоче він розкрити інформацію, чи ні. Вона постукала пальцями по столу й терпеливо дивилася на нього, чекаючи, коли він вирішить. Ти співпрацюєш чи ні, Малфою? Скільки ти готовий віддати в надії на помилування?
— Тітка Белла.
Вона закотила очі.
— Очевидно.
— Рудольфус.
— Хм, — відповіла вона без враження. Знову ж таки, очевидно.
— Нотт.
Вона здригнулася.
— Тео?
Герміона не могла уявити собі високого тихого худорлявого хлопця, якого пам'ятала з Гоґвортсу у ролі Смертежера. Не кажучи вже про Внутрішнє коло. Вона різко закрила рота. Герміона забула, що їй потрібно поводитись так, ніби її не хвилює інформація, яку він їй надає.
— Ні, його батько. — Він з огидою похитав головою. — Тео не дурень.
Герміона знову відчула приплив жалю. Було очевидно, що Малфой шкодує, що став Смертежером.
— Хто ще?
— Макнейр.
Вона чекала, але він не продовжував. Хлопець не видав їй список цілком, а роздумував над кандидатурою кожного смертежера. Чому?
— Хтось ще?
— Роулі.
— І..?
Малфой провів рукою по волоссю. Воно відросло з того часу, коли вони були разом у Гоґвортсі. Він скинув трохи пасм на лице, щоб закрити своє обличчя, коли його голова повисла й дивилася в землю, приховуючи вираз.
— Керроу.
Вона знала, що вони смертежери, проте дівчина не була впевнена в їхньому місці в ієрархії. Вони були в Гоґвортсі зі Снейпом. Три члени Внутрішнього кола в її школі. Герміона сподівалася, що Мінерва мала рацію, що викладачі відволічуться на матч, поки Орден евакуйовуватме студентів.
— Все?
— Це все, що я знаю.
Малфой брехав, але вона нічого не могла з цим вдіяти. Дівчина дивувалася, що за дивна відповідність між іменами. Він не згадав ні Снейпа, ні свого батька, які, очевидно, були членами Внутрішнього кола. Драко, звичайно, не хотів би звинувачувати свого батька, і вона припускала, що він відчував те саме до свого колишнього професора із Зіллєваріння. Він згадав Беллатрікс, але Орден уже і так знав про неї.
Герміона спробувала зробити ще один постріл навмання. До цього часу, Малфой був неймовірно корисним останні дві зустрічі. Вони не могли йому довіряти, але мізерна інформація, яку він надав, була безцінною. Герміона просто не могла сказати, наскільки важливою були ці данні.
— Чи є ще хтось, до кого ми могли б звернутися?
— Для чого?
— Для шпигунства.
Він розсміявся.
— Та йди ти, Ґрейнджер. Навіть якби я знав, я б тобі не сказав. Ти хоч знаєш наскільки це небезпечно?!
Вона подумала, чи варто Ордену зв'язатися з Тео Ноттом. Дівчина не розуміла чому Малфой став Смертежером, а Нотт – ні. В обох батьки були смертежерами. І обоє батьків входили до Внутрішнього кола Волдеморта, навіть якщо Малфой не назвав імені свого батька.
Герміона думала про Креба та Ґойла, чиї батьки також були смертежерами. Чи нове покоління сліпо піде слідами батьків? Малфой явно не був задоволений своїм скрутним становищем, і, судячи з того, що він щойно розповів, Нотту вдалося цього уникнути.
З іншого боку, якщо вона звернеться до Нотта, а той зв'яжеться з Малфоєм, вона втратить своє джерело інформації. Герміоні доведеться добре подумати, перш ніж звертатися до його друга, і якщо вона зважиться, то їй доведеться діяти максимально делікатно, щоб він нікому не промовився.
— До речі, як там твоя оклюменція?
Герміона завмерла. Їй захотілося провалитися під землю. Орден працював над отриманням легіліменів. Вся її практика на даний момент була лише теоретичною.
— Я вчуся, — відповіла вона. Це не була брехня, але вона розуміла, що відсутність прогресу швидко стане перешкодою. — Чи є ще щось, чим би ти хотів поділитися?
Він усміхнувся.
— Коли ти знову збираєшся роздягнутися для мене?
Вона знала, що він навмисне був грубим, щоб збити її з пантелику. Тим паче, він її вже бачив голою і робив усе можливе, щоб вона почувалася якомога незручніше.
Але щось у його голосі та те, як він дивився на неї, викликало в неї тремтіння.
Фу.
Герміона скривилася у відповідь.
— Я дам тобі знати.
Герміона зникла, залишивши Малфоя самого у своїй кімнаті.