• Король школи ✍︎

35-частина

Всякі думки в голову лізли, але вони точно були не хороші. Тут раптово в мою кімнату заходить Ділан.
— Вибач що не постукав, але це терміново!
— Ну давай, розповідай раз терміново.
— Нам з Вінні терміново треба буде поїхати до мене в офіс, там виникли якісь проблеми, їх до ранку треба вирішити. Можу я тобі будинком довірити, всього на одну ніч)
— Та без проблем.
Але можна я хоч друга запрошу до нас, щоб не було так страшно.
— Якщо ти за Джея то можна. Але будь ласка, без вульгарності. У Вінні слабкі нерви, він не переживе якщо він вже стане дядьком.
— Ой, господи і без вас знаю що ще рано. Я тоді піду щось перекушу.
— Там у холодильнику є котлети і картопляне пюре, повечеряй і тоді роби що захочеш)
— Добре, дивіться там обережно)
— Мг, на добраніч.
Боже напевно це була найкраща новина за сьогоднішній день.
Ну принципі завтрашня прогулянка з Джейом теж дуже добра новина.
Але блін щоб потрахатись треба аж їхати в готель?
Вони думають що я дійсно їм повірю? Та ну, та по них видно що вони не в офіс їдуть. Такі щасливі і радісні, щей на всю ніч. Але фіг з ними, потрахаються і заспокоються.
Мені залишилося сказати про ночівлю Джею, ну а точніше написати смс, або ж подзвонити.
Я вирішила йому написати, може він спав, тому не стала дзвонити.
* — Спиш ? *
* — Ні вроді.А ти чому не спиш? *
* —  Діл і Вінні от поїхали по справах, а я сама дома, чесно тобі скажу мені тут трохи стрьомно. Тому вирішила тобі написати. *
* — Ти мене до себе на ночовку так запрошуєш, так? Креативно! *
* — Мг *
* — Я можу прийти, батьки вже поїхали, а Пейтон спить.
* — Супер тоді приходи по швидше.
Чесно я думала що  поїдуть завтра по справах.
Пройшло десь хвилин 5 з нашою переписки як мені вже постукали в двері, поглянувши в глазок я побачила свого друга.
- Нарешті проходи в гостину зараз виберемо що будемо дивитися.
Хлопець пройшов в кімнату сів на диван і став чекати дівчину.
Я швидко побігла у кухню за попкорном та двома баночками газіровки.
Коли я підбігла до дивану то хлопець уже вибирав фільм..