• Король школи ✍︎

25-частина

Ми договорились зустрітись на тому місці, де ми вчора говорили то я пішла іменно туди. І дійсно, хлопець стояв і розглядався де ж я могла бути, він певно заєбавсч мене чекати, або ж щось інше.
Але як тільки він мене побачив то на його обличчі з'явилася усмішка, на щоках були видні ямочки, що було для мене дуже мило, я обожнюю ямочки на щоках)
— Вибач що запізнилась, трошки не прослідкувала за часом))
— Та нічого, це дурниці!
Ми йшли, вже заходило сонце, і тому хлопець мене потягнув на якесь озеро,
він довго не хотів признаватись що там, і чого він мене туди веде. Я ж людина така що не можу, мені треба знати все про все, бо по іншому не може не бути ніяк, скажу більше я ненавиджу коли люди кажуть що у них є сюрприз, я завжди тоді хочу дізнатися що там, я не люблю нічого секретного.
—Та ну,  ну скажи вже, я ж не відстану!
— Ні, сама все побачиш
—  Як я не люблю сюрпризи, так уже цікаво,  я вже чекати не можу, я здаюсь зараз взірвусь від нетерпіння.
— Скажу так, це місце секретне, тому що для мене воно особливе, тому майже ніхто про нього не знає.
—Зацікавив, пішли швидше, мені ж цікаво, що ж це за місце таке!
Коли ми прийшли на місце я довго не могла закрити свій рот від шоку.
Там було так прекрасно!
Було видно пів містечка, красиве озера збоку підходило сюди ідеально,
а це й захід  сонця ще краще прикрашав цю прекрасну картину.
— Як же тут красиво!
Це все що я могла видавити з себе в той момент.
— Я сюди прихожу кожного тижня, бувало пару раз на тиждень, це моє улюблене місце. Лише тут Пейтон ніколи не був, тай тут дуже спокійно правда ж?
— Так, тут досить комфортно, а це й краєвид, люди немов мурашки які кудись спішать, а все містечко це ніби мурашник.
Ми досить довго там були, дурачились,потім ми пішли в парк, так як я сама туди побігла, бо Джей почав мене лоскотати.
— Все - все, вистачить! Я вже стомилась, давай зробимо перерву?)
— Давай сходим в магазин, візьмемо води?
— А давай
Коли ми стояли в черзі, то Джей мені розказував кумедну історію
пов'язану з Пєйтоном.
І тут голос заді перервав нашу розмову:
— Які ви красиві разом, не думали парою стати? - голос був надто знайомий... Господи, це був Чейз, а то я вже думала Муармер старший
— І тобі привіт! - сказала я
— Що гуляєте, солодка парочка?
— Ми ж просто друзі - сказали ми в один голос з хлопцем, тому зразу ж ми почали від цього сміятися.