• Король школи ✍︎

18- частина

— Т/и, ми з Вінні в басейні дурачимось, ти не проти приєднатись, якщо звісно хочеш)?
— Я тільки за!
Хлопець вийшов з кімнати, а я ж побігла до шафи, десь там в глибині речей є мій купальник.
Завжди любила басейни, річки та море, там так зручно прям моя атмосфера, часом я мріяла стати русалкою, бо лише вода та рибки могли мене заспокоїти, але з часом це дитяче бажання просто зникло! Тому тепер я люблю плавати, і всеодно відчуваю себе русалкою, по яку має прийти принц.
Але коли я зняла футболку, і була в самому ліфчику, то мені здалось що за мною хтось дивиться, я не знаю чому це дивне відчуття, по мені пробіглись мурашки, і щось поколювало, ну от ніби в спину чийсь погляд сверлив.
Коли я обернулась то штора сусіднього вікна за холіталась, я зразу ж прикрила вікно шторами, ну його нафіг таке, надіюсь в сусідньому будинку живе не якійсь старий дід педофіл.
Чому я раніше їх не закрила? Чорт, тепер мені якось лячно стає, тепер буду на двір обережно заходити, мало ще мені тут якихось проблем, треба буде у хлопчиків запитати хто у нас сусіди, і чого вони такі дивні.
Я спустилась вниз по сходах, коли я дійшла вже то в мене кинули шарик з водою, він зразу ж лопнув, і холодна вода пройшлась по моєму тілі.
— Аааа, вбивають!!! - кричала я.
Як тут чую з кута сміх двох парубків, які так сміялись що вже майже сльози пішли.
— Ото не нормальні, я ледве їжачка не народила, а їм тут смішно!
Ходіть сюди, я зараз вам ножки з вашими ручками, в правильне місце запхаю, більше такого робити точно не будете!
Тут же вони побігли в один напрямок, до басейну, думали врятуються, наврядчи)
Я ж побігла за ними, але коли я до бігла до басейна то нікого не було, що за чортівня? Я ж бачила як вони бігли сюди, невже заховалися?
Я побачила тільки доволі красивого хлопця за парканом, який дуже уважно поливав квіти, не знаю чому але чимось його зовнішність нагадувала Пєйтонову, коли я хотіла привітатись, то незнайомець сказав:
- Повернись, задді тебе..
Не встиг він договорити, як тут мене обіймають, і штовхають в басейн,  Коли я винирнула з води, 
то побачила Ділана, який сміявся.
— Ти часом не охренів? в мене здається би ще секунду і інфаркт би був! Не можна так людей лякати, а то вони так і до свої тридцять не доживуть.
— Ну вибачте, ми з Вінні їдем у магазин, ти з нами ?
— Та ні, щось не хочеться)
— Добре тоді, може тоді тобі щось купити?
— Ізюм в шоколаді, і пачку холодної кави)
— Окей, ми будем через годинку, якщо що дзвони)
Коли вони пішли, я підійшла до басейна, але на диво хлопця уже не було. Коли я йшла до будинку то голос заді мене відкликав:
— Не мене часом виглядувала?
Я обертаюсь і бачу того самого красунчика який поливав квіти..