Я почала штовхати хлопця, але для нього мої поштовхи були як легке погладжування.
— Якщо тебе не навчили добре розмовляти зі старшими і взагалі головними, то я прямо зараз покажу як треба!
— Ти взагалі нормальний? Відпусти мене негайно! - мимрила я. Його очі були темні мов ліс вночі, а погляд був такий злий і страшний, по тілі пробігли сотня мурашок.
— Так, куди ти йдеш? я тебе підвезу, але поки мене не буде, то дах хаті не знеси.
— Знаєш милий, не твій будинок - не твої проблеми!
Хлопець повів мене до своєї машини, він хотів знову відкрити мені двері спереду, біля нього, але я ж навпаки сіла заді, моя була посмішка була від одного кінця щоки до іншої, мала перемога над Муармером.
Я написала Райлі що ми зустрінетесь в магазині, ну якщо бути точнішим то на дворі, біля входу в магазин.
Поки переглядала пости в інсті, я накинулась на доволі цікавий та дурний пост, дурний він був лише тому що там було лице Пєйтона. Я знайшла його сторінку в інстаграмі, та невже? Я стану його головним злорікачем!
Підпис під мостом був таким: «Who will melt my icy heart?»
Що в перекладі означало : «Хто ж розтопить моє крижане серце?»
— Тобі навіть апостол Петро з кадилом не допоможе..! - пробурмотіла я в голос, а не в своїх думках.
— Що-що? Це ти мені? - сказав шатен глянувши в дзеркальце біля нього, тим самим побачивши мої оченята.
— Та то так, думки в голос так сказати))
На моїх щоках спалахнув легкий рум'янець, який я надіюсь не побачив Муармер
Я вподобала пост, і вже набираю текс для того аби написати свою думку, а точніше хочу написати якийсь коментар, цьому не до мистецтві :
«Думаю ти швидше зміниш орієнтацію, а ніж ти полюбиш хоч одну дівчину, вся твоя любов всього на одну ніч, спробуй любити не через ліжко.»
Лише я опублікувала комент, як на телефона шатена зразу прийшло повідомлення, він глянув та усміхнувся.
Але не встиг він його прочитати як я вже пулею вилетіла з машини, я йшла та розглядала де ж стоїть Райлі.
І от я вже бачу блондинку яка стоїть біля входу і чекає мене з повним нетерпінням.
— О Господь, ну нарешті - пробурмотіла подруга обіймаючи мене так міцно що в мене зараз певно очі вилізуть, і взагалі вона мене задушить!!!
Ну що? Як ми на вечірку непомітно підем?
— Блін, Райлі, Муармер поїхав кудись, сказав що до вечора приїде.
— Сто процентів десь дівку якусь нахиляє, або ж в пошуках здобичі - казала дівчина поклавши в корзину кислі мармеладки.
Ми з блондинкою, купили солодощі, а потім прогулялись по парку, який був недалеко від мого будинку, прогулялись і пішли додому, але коли ми зайшли в будинок то почули гучні стони з братової кімнати, стони були жіночі, але підходячи ближче було чути тихі стони хлопця.
— Супер! От і продумувати нічого не потрібно, просто тихо звалимо з цієї хати при вони там собі кувиркаються.
— Фу таким бути, мало того що не в свому будинку, та ще й в спальні мого ж брата, але на рахунок твоїх слів згодна, пішли хучіш))
Ми пішли в мою кімнату, там ми дуже чітко підібрали собі сукні на вечірку, зробили легенький макіяж, тому потрібно хутчіш рушати.
Я прекрасно знала що в клубі буде Чейз, що ж це за тусовка і без нього, тому я як найшвидше хотіла вліпити йому смачного такого ляпаса!
Ми тихо та не помітно вийшли з будинку, але тут я згадаю що моя сумочка з паспортом та решта речима, залишилася в мене.а кімнаті.
Я обернулась до подруги яка сідала в таксі, глянула на неї і впевнено промовила:
— Райлі, я сумку забула! Давай так, таксист довго чекати не буде, тому ти їдь а я по сумку, замовлю собі машину, тому зустрінемось вже на місце))
— Добре, але дивись там обережно, не попадись на очі Пєйтона)
Сказала дівчина закриваючи двері машини, я лише бачила як чорна шкода від'їхала від мого будинку.
Я тихо зайшла в дім, повернувшись в кімнату забрала сумочку, і тихо зітхнула.
Але коли навшпиньках я йшла до коридору, то побачила Муармера, в проході моїх дверей...