°Стефанія вже переодяглася у джинси з чорною толстовкою та білі кросівки, аби закрити рану на нозі і повернулася у майстерню.
Дівчина займалася пошуком будь-якої інформації про автоботів, але згодом згадала про незавершену справу.
Стеф: Сім)
Сім: щось знайшла?
Стеф: ні. Треба дещо зробити.
Сім: ну роби, я тут до чого?
Стеф: окей, тоді лягай і відкривай основний відсік.
Сім: зараз....чекай..що?
Стеф: я встановлю тобі маленький абгрейд.
Сім: мала, я вже казав...
Стеф: це буде круто! У гіршому випадку твій організм просто не сприйматиме нову деталь.
Сім: *задумався*
Стеф: ти мені довіряєш?
На цих словах Сімон здався і зітхнувши ліг на підлогу відкривши свій основний відсік (грудні пластини)
Стефані із захопленням спостерігала за внутрішніми системами свого інопланетного друга.
Здавалося у її очах можна було побачити яскраві зірочки.
Винахідниця побачила його іскру, шестірню трансформації, купу залізних м'язів і кабелів та вентиляційну систему.
Дівчина видихнула, взяла інструменти і почала обережно встановлювати свій винахід.
Через кілька хвилин кропіткої роботи з мілкими деталями вона зупинилася і запитала.
Стеф: Сім, ти живий?
Сім: поки що так.
Стеф: все нормально?
Сім: так, якщо не зважати на те, що я відчуваю себе якимось експериментом.
Стеф: отже, з тобою все чудово)
*через хвилину*
Сім: ААААА!
Стеф: *перелякано* ЩО?! ЩО ТАКЕ?!
Сім: нічого)
Стеф: ТИ ЩО, ГЕТЬ МОЗКОВИЙ МОДУЛЬ ВТРАТИВ?! Я ЗЛЯКАЛАСЬ, ЩО ТОБІ БОЛЯЧЕ!
Сім: вибач, та ти б бачила своє обличча😂
Стеф: *обурено* не смішно.
Сім: мала, не дуйся, бо луснеш)
Стеф: *сердито* краще помовч.
*ще через хвилину*
Стеф: все, підіймай свою залізну дупу, і кажи що відчуваєш, тільки цього разу, без твоїх дурних жартів.
Сім: Стеф, пробач ще раз.
Стеф: *закотила очі*....добре, пробачу. Головне, що з тобою все нормально.
Сім: наче нічого не змінилось.
Стеф: тоді поїхали, обирати тобі ще один режим і заїдемо у магазин потім.
Брідж одягла шолом і портфель. Вони поїхали кататись по Нью-Йорку у пошуках крутого автомобіля.
Стеф: якщо до цього?
Запитала дівчина стоячи на світлофорі.
Сім: ні, це не мій стиль.
Почувся голос друга у шоломі
Стеф: а який тоді твій стиль?
Сім: хм~ щось спортивне і круте.
Стеф: можемо проїхати у інший район, можливо там щось обереш.
Сім: веди.
****
Сімон, таки обрав альтмод до душі і спробував сканувати його, але перетворитись у нього не вийшло.
Друзі вирішили ще трохи покататись, тому заїхали до магазину, а потім вирушили у гарний величезний ліс.
*Трансформувався*
Стеф: я не розумію, все повинно було спрацювати.
Сім: напевно це вище твоїх можливостей. Навіть ми повністю не знаємо, як влаштована Т-шестірня.
Стеф: напевно(
Сім: не сумуй, мала... хм~ тут красиво.
Стеф: мгм, ходімо.
*за кілька хвилин двоє опинилися у чарівному місці*
Стефані дістала нарізане яблуко з портфеля і повільно підходила до одного дерева. Сімон незрозуміло подивився на органіку і запитав.
Сім: що ти робиш?
Стеф: хочу дещо спробувати. Йди сюди, тільки повільно.
Бот підійшов до Стефані і нахилився до дерева, в якому побачив невеличких пухнастих створінь, які спокійно і насторожено спостерігали за двома незнайомцями.
Сім: які милі і пухнасті)
Стеф: тримай *дала шматочки яблука*
Малюки, на диво не злякалися чужаків і прийняли їжу прямісінько з їхніх рук.
Сім: як ти це робиш?
Стеф: що?
Сім: кличеш тварин?
Стеф: ні, я їх не кличу. Лісні тварини дикі, тому не підходять до людей. Я вперше бачу таких сміливих.
Сім: тоді, що він тут робить? *показує за спину Стефані*
Стеф: ой.
Вона повернулася і побачила оленя. Протягнула йому яблуко і погладила.
Стеф: відчуваю себе принцесою з Діснея.
Сім: ким?
Стеф: потім поясню.
Вони ще побули в лісі 15 хвилин і поїхали додому.
Друзі вирішили продовжити пошуки автоботів, як тут стук.
*Сімон трансформувався, а Стефанія швидко сіла за стіл ніби вона щось робить*
Стеф: відчинено.
Ан: привіт дорогенька, що робиш?
Стеф: ...ее та от, працюю над одним приладом майбутнього, а чому ти так рано повернулась?
Ан: вже закінчила роботу. От і зайшла до тебе, я не бачила тебе 4 дні. Може в ресторан поїдеш зі мною?
Стеф: та я б із радістю, але зараз зайнята.
Ан: ну добре, тоді якось іншого разу, в тебе ще є 3 дні до школи. Бувай.
Стеф: так, бувай👋🏻
*трансформувався*
Сім: чому відмовилась?
Стеф: я не дуже люблю цю крутезну, а тітка вважає, що гроші - це щастя.
Анна поїхала в ресторан, а Стефані ще посиділа в гаражі і пішла спати°