- Що ти сказав? Повтори. - каже Т/і, намагаючись переварити все що тільки-но відбулося.
- Я тебе кохаю. - відповідає Джемс, винувато опускаючи очі.
Дівчина запускає руку у своє волосся.
- Ні.
- Що "ні"?
- Ти не кохаєш мене. Це не правда. Це безглуздя. - вона хапає свою мантію і збирається вийти з вітальні гуртожитку, але її зупиняє Поттер.
- Чому ні? Це мої правдиві почуття до тебе. Я дійсно тебе люблю.
Т/і повернулась і роздратовано глянула на Джеймса.
- Але тиждень тому, коли я зізналась тобі, ти відмовив. Сказав, що любиш Лілі! - *Gif* він лише знизав плечима.
- Це не відповідь! Поясни мені, інакше я втрачу здоровий глузд! - дівчина почала злитися.
- Не знаю. Коли я тобі відмовив, мені здалося, що все роблю правильно, але потім я зрозумів, що сумую за тобою. Хочу, щоб ти була поруч. Мені важко без тебе. - пояснював Поттер. Але вона не вірила. Єдине пояснення такій поведінці було...
- Лілі тобі відмовила, чи не так? Я просто запасний варіант. Заміна.
- Ні! Так! Я не це маю на увазі! Я справді зізнався Лілі і вона мене відшила, але... Я не відчув болю через це. В мене не виникло бажання піти за нею і благати погодитися, як я робив раніше. Я не відчув нічого. Тільки порожнечу. - закінчив він. Далі була тиша.
Вони мовчали, намагаючись збагнути все, що тільки-но сталось. Зі сходів почулися голоси.
- Я не можу зараз дати тобі відповідь. Мені треба подумати. - Т/і схопила мантію і вийшла через портрет. У вітальні з'явилися інші Мародери.
- Ти все таки сказав їй? - запитав Сіріус.
- Так, але здається тепер вона мене ненавидить.
Друзі перекинулись співчуваючими поглядами.