Відвідини Гоґсміду завжди були чудовим привілеєм для учнів, особливо взимку. Перед Різдвом коли чарівне село вкривалось снігом, з димарів стареньких будинків вилітали великі клуби чорного диму, а всі крамнички готувались до зимових свят. Хтось вивішував гірлянди і ялинкові прикраси зовні, на даху або вікнах, прикрашали двері гарненькими вінками, а хтось полюбляв прикрашати своє місце всередині. Мадам Паддіфут взагалі цього року обвішала всі двері і проходи в своєму кафе омелою, бажаючи звести якомога більше молодих сердець разом напередодні Різдва. А от пані Розмерта обмежилась лише шапочками Санти для своїх говорючих голів на вході.
Гоґсмід перекинувся на містечко з казки. Єдине що так і не змінилось - Вересклива Халупа. Стара, занедбана хатина, котра стояла неподалік села, у білосніжному покривалі навколо скидалась на сіру пляму. Її не можна було вивести жодним відбілювачем, а прикрасити було неможливим завданням, тому що ця будівля лякала кожного, хто підійде до неї хоча б на метр. Студентам з Гоґвортсу туди ходити не можна, та й вони не дуже цього хотіли і на це була вагома причина. Зазвичай учні роздивлялись її здалеку, от як наприклад Герміона Ґрейнджер і Рон Візлі. Це була їхня подорож до Гоґсміду. На жаль, Гаррі і Т/і не було дозволено відвідувати село цього року, тож двоє друзі пішли самі. Вони вже сходили до "Медових руць", посміялися з витівок в "Зонко", порозглядали нове приладдя для Герміони в «Магазині пір'я Пісарро» і нарешті вирішили піти на пагорб, з якого було чудово видно Верескливу Халупу.
- Вважається, що в цій будівлі більша кількість привидів, аніж в будь-якій іншій у Британії. Я це вже говорила?
- Двічі. - друзі ніяково посміялися.
- Хочеш стати ближче?
- Ам... Ні... Мені взагалі-то і тут добре..
Позаду пари почувся хрускіт снігу, хтось підійшов.
- Невже, подивіться хто тут?! Обираєте сімейне гніздечко?
З лісу вийшов Мелфой зі своїми піддакувалами, Кребом і Ґойлом. Мелфой пафосно підійшов до друзів одягнутий в тепле пальто, а його голову від морозу берегла дурнувата хутряна шапка. Герміона закотила очі - якщо поряд Мелфой, годі й чекати чогось доброго!
- Це не занадто дорого для тебе, Візлі? Хіба ви не спите всі в одній кімнаті? - бундючно вимовив слизеринець, а його "друзі" схрестили руки на грудях і продовжили гигикати.
- Стулися, Мелфой. - звичайно, Рону дуууже кортіло збити посмішку ненависника кулаком, але він мав совість, тому не хотів приносити ще більше проблем родині.
- Уууу, як не дружньо. Хлопці, здається настав час показати Візлі як поважати старших!
Більш зарозумілого і нахабного створіння, аніж Мелфой треба було пошукати. Принаймні так вважали Рон і Герміона, котра виступила вперед до слизеринців.
- Ха, ха, ха! - награно розсміялась ґрифіндорка, - Ти ж не мав на увазі себе?!
- Як ти смієш взагалі звертатись до мене! Ти... гидка маленька бруднокровка!
Але Мелфой був збитий з пантелику сніжною кулькою, котра потрапила йому прямісінько в обличчя. Він почав оглядатися, але окрім них навколо нікого не було.
- Хто це? - в цю ж секунду в пику блондина прилетіла ще одна кулька. Він повалився на своїх друзів, кричачи зробити з цим щось.
Почувся дзвінкий сміх, але ніхто не сміявся. Герміона і Рон шоковано спостерігали за тим, що коїлось. Сміх лунав не звідки і з кожним вдалим попаданням в компанію слизеринців, він ставав все гучнішим і дзвінкішим. Раптом Ґойлова шапка натягнулась йому на очі, а Кребові штани впали додолу, показуючи всім милі різнокольорові візерунки на його спідній білизні.
Компанія налякалась, а коли "невидимий" дав копняка під дупу Кребу і почав розкручувати Ґойла за допомогою його зеленого шарфа, голосно сміючись, взагалі жахнулась. Герміона сміялася, а Рон все ще трохи шоковано, проте із задоволеною посмішкою, дивився на покарання кривдників.
Мелфой перечепився через свого друга, що лежав майже голий в снігу, чим дав доступ до своїх ніг "привиду". Щось почало тягнути Мелфоя в бік Верескливої Халупи і той почав голосно кричати, опираючись і хапаючись за сніг руками. Рон нарешті дозволив собі розсміятися і крикнув:
- Що таке, Мелфой? Лижі загубив?
Як тільки сила перестала волочити Драко по землі, він схопився на ноги і прожогом, побіг в сторону лісу, з ним міг позмагатися навіть гепард. За ним побігли його посіпаки: зі страхом у очах і тремтячими колінами. Друзі сміялися. Дивитися на цей цирк було дуже весело. Проте, раптом зав'язки Ронової шапки і волосся Герміони почало рухатися, і здається першого це налякало.
- Гаррі, Т/і! - *Gif* весело сказала Ґрейнджер і не звідки вистрибнули Поттер і Блек.
Всі в трьох вони знов почали реготати.
- Мерліне, Гаррі, Т/і! Це зовсім не смішно! - але дивлячись на друзів Рон не міг не посміхнутись.
- Твій сміх, Т/і, їх дуже налякав.
- Авжеж, я взагалі вселяю страх, особливо, коли голодна! Тому ходімо до "Трьох Мітел".