тільки на мить і він грубим голосом видає:
- У тебе травмовані зап'ястя. Не можна..
- Я буду обережним. - просить знову Чонгук, наче дитина, що випрошує цукерку і Чімін дивиться пронизливо, мотавши головою в сторони.
- Ти можеш поранити знову руки - але дивлячись у щенячі очі Гука він тихо видихнув.
- Я чесно буду обережним, - умовляє знову він і Чімін знову голосно видихає :
- Гаразд.
Його бос колись приб'є, чесне слово. Але він підходить ближче до Гука і бере його руку, підносячи близько до себе, розглядаючи зап'ястя, які у лікарських бинтах, але хмуриться почавши на мотувати боксерський бинт.
Чонгук дивиться не на те, як це робить хлопець, а на його очі, що були ще світлішими на фоні сходу сонця, як у кота і це дивувало в котре.
Замотавши обидві руки він обережно потягнув хлопця за собою в сторону груші стаючи перед нею. Чонгук точніше стає перед нею, а хлопець з боку витираючи рушником шию:
- Боксувати не можна так швидко навчитися, треба пройти фізичну підготовку, а ще звісно пройти різні для новачків вправи, як «тренування з тінню».
Чонгук слухає уважно хлопця киваючи і той продовжує:
- Я покажу тобі деякі види ударів.
Чімін підійшов сам до груші рушник повіривши за шию, гук трішки відійшов в сторону дивлячись на Чіміна, який б'є по груші, але трішки дальше і більш виставлявши руку
- Цей удар називається - джеб. Він допомагає противника тримати на відстані. - Чімін ще раз ударив грушу, а після показав рукою, що Чонгук підійшов до нього.
- Коли ти б'єш, то маєш зробити так, щоб лікоть до кінця розігнувся, а долоню була донизу.
Чонгук слухає і киває. Охоронець ногою розвів ноги Чонгука, поклавши в стійку, а руки зігнув.
- Отже, пробуй.
Чонгук зосереджується на ударі про який розповідав і який показував Чімін та б'є по груші, але, звісно, не вміло і більш слабше.
- Непогано, -видає Чім. - тільки руку більше згинай і з більшою силою бий. Напружуй руку і нахиляйся вперед правою ногою. - просить Чімін і Чонгук пробує ще раз і другий раз вже удар навіть звучить голосніше і Чімін усміхається.
- Непогано, як на перший раз. - хвалить охоронець і Чонгук посміхається.
- Так, йдемо далі, удар називається - крос. Він трішки відрізняється від джебу, бо тут потрібно напружувати плече, а ще і ноги. - Чімін розказує як правильно бити цей удар, а потім і показує, тільки цей удар трішки складніший від попереднього, тому, коли Гук пробує вдарити грушу, то не виходить.
- Попробуй ще раз. - просить Чімін твердим голосом і Чонгук пробує.
- Більше коліно всередину, одночасно бий рукою і рухай ногою. - просить Чімін і Чонгук знову б'є вже виконуючи прохання Пака, тільки не виходить, тому це вже й почало казити хлопця, і він вже з усієї дурі старається бити грушу одночасно відточуючи крос. Чімін бачить, що Чонгук роздратований, але мовчить, бо сам проходив цю стадію, тільки коли він почав із усієї сили лупасити грушу, то тоді охоронець сам налякався, тому швидко підбіг до нього і перехопив руку перед ще одним ударом.
Чонгук дивується і різко зупинившись, він чуть не впав.
Брюнет просто злиться і йому потрібно свою злість вичерпнути, але марно, тому він і ще хоче, тільки Чімін зупинив.
Чонгук дивиться на нього роздратовано і старається видьоргнути свою руку, але не виходить із хватки за лікоть Чіміна.
- Відпусти. - просить він стараючись вирватися, але Чімін не пускає.
- Ти пораниш так зап'ястя. - тільки марна справа і Чонгук досі старається вирватися не слухаючи Чіміна, тому той голосно видихає теж злившись, тільки старається заспокоїтися.
Він швидко бере за плечі вже Чонгука і розвертає до себе, щоб груша була позаду брюнета. Той дивиться пронизливо на нього, але вже не брикається, тільки мовчить, як риба, дивлячись грізно на хлопця декілька секунд.
Чімін не відпускає, а просто тримає, заставляючи дивитися на себе, чи у очі і Гук це робить одночасно заспокоюючись.
- Цей вид спорту тобі не підходить. - говорить пізніше Чімін і Чонгук хмуриться дивлячись пронизливо.
- Чорт забирай, правда? Я наче не знаю. - похабний Чон на мить вернувся.
Чімін насмішливо посміхається, адже це його дратує теж, тому він нахиляється до нього ближче дивлячись одночасно у вічі і Чонгук застигає не розумівши, що хоче Чімін.
- Твій язичок як буде говорити гадості, то, - він дивиться пильніше і бачить, як Чон розгубився, тому нахилився ближче вже до вуха починаючи шептати. - я відкушу. - шепіт розноситься по тілу мурашками, а слова Чіміна заставляють закипатись в середині.
Очі стали, як в оленятка, а дихання затрималося, він вже спокійно міг видихнути коли Чімін відсторонився, дивлячись з посмішкою на лице Гука, що почало червоніти.
- Ось і славно. - видає він відходячи від багряного хлопця. - Пора додому.
Чонгук декілька секунд був у ступорі хлопавши пушистаими віями, а потім пішов за Чіміном, який вже був біля виходу.
Тільки, коли вони збиралися покинути це приміщення пролунав рингтон телефона, а вібрація розійшлася по кишені шорт охоронця. Він здивовано витягнув смартфон із кишені, адже ранком мало хто дзвонить йому, тільки коли щось важливе. На дисплеї відображається контакт: "Бос" і Чім бере трубку поглянувши крадькома на хлопця, що слухає його розмову поклавши руки в кишені спортивних штанів.
Тільки, як щойно він підняв трубку, то й не встиг і слова вимовити.
- Тікайте звідти. - кричить схвиловано бос в трубку, що й Чім застиг і став як стовп розгубившись.
- Тобто...
— Їдьте звідти. За вами їдуть люди з банди - ганпхе. - тоді у Чіміна чуть рот не відкрився від шоку, чи більше від страху. Адже це ж ганпхе найвідоміша мафія Кореї, що має і за кордоном дуже багато своїх центрів.
- Тікайте звідти! - знову кричить бос і Чімін наче оговтався та зразу виключив телефон і поглянув великими очима на Чонгука, що чув крик Манна, тому теж зляканий стоїть дивлячись розгублено оленячими очима у Чімінові. І той розуміє, що немає у них часу і в цій ситуації він мусить захистити Чонгука любою ціною, а це буде дуже важко.
Здається, те що з ними траплялося дрібнички проти гапхе. Тому Чімін зразу став серйознішим і взявши за руку Чонгука, він потягнув хлопця на вихід і вони швидко побігли не в будинок, а до мерсидеса хлопця.
Добре, що ключі із собою взяв, адже так вони б могли втрати шанс на спасіння. Чонгук слухняно йде за Чіміном, що тримає міцно його долоню, але швидко відпускає надавши на кнопку на ключах.
- Хутко в машину. - командує Чімін і той швидко сідає на переднє сидіння, чекаючи коли сяде водій. Чімін закривши дверцята машини швидко завів її вирушаючи на дорогу де не так багато машин.
Він давить сильніше на газ паралельно дававши телефон Чонгуку, дивлячись на дорогу.
- Зателефонуй секретарю Віллі. - просить його охоронець і той бере його телефон.
- Який пароль? - швидко тараторить хлопець.
- 0545 - Чонгук швидко увів цифри. Він швидко в чужому телефоні знайшов контакт "с. Віллі» і натиснув на виклик включивши гучномовець.
— Ви вирушили? — зразу чується на кінці трубки і Чімін, дивившись пильно на дорогу; говорить твердо.
— Скільки за нами женуться машин і які номери? — зразу питає хлопець дивлячись назад через ліве дзеркало машини.
— Троє машин з номерами 0106 до 0108. Марка машин «mazda 3» — Чімін бачить на хвості цих машин і вже напрягається давивши сильніше на газ, адже ці машини десь 200 метрів від нього.
— Вони на хвості. — говорить Чім і Чонгук розширює очі, вибиваючи дзвінок.
Брюнет зразу пристебнув пасок безпеки дивившись вперед рівно дихаючи. Чімін дивитися назад і бачить, що ті машини їх помітили, тому сильные давить на газ.
— Чорт, пристебни мене. — просить Чімін і Чонгук через кілька секунд розуміє цю фразу, бо починає вже лякатися цієї ситуації, але швидко реагує нагнувшись вперед, заставляючи трішки Чіміна нахилитися в низ, а після він відтягнув пасок та пристебнув сівши рівно на своє місце, одночасно дивившись у дзеркало на ті машини, що позаду, що вже близько.
— Ой блять. — видає Чімін давивши вже повністю на газ, здавалося, що педаль стала рівна із підлогою і Чонгук голосно вдихнув дивившись на дорогу, починавши задихатися від адреналіну через швидкість і від страху за власне життя.
Він вцепився руками у пасок безпеки дивившись великими очима на дорогу. Чімін крутить рулем в сторони, оминаючи швидко машин на дорозі, навіть коли світлофор показує червоний він не зупиняється, наплювавши на всі правила як і ті ганпхе. Чонгука почала лякати ця швидкість, тому він сильніше вцепився руками в пасок. Машини ще ближче й ближче, а швидкість все швидша та швидша, атмосфера стає напружена, а життя на волосинці.
Коли Чімін зрозуімв, що ніяк не відірватися, а машин на дорогах стає більше, то видихає рвано повітря.
— В бардачку є пістолет. Витягни його. — Чонгук трясучими руками відкриває в машині бардачок риючись поміж якихось речей і знаходить зброю.
— Я знаю, що ти стріляєш добре. — видає Чімін і той більше губиться.
— Чімін..— видає він і той відкриває кнопкою біля себе вікна в машині.
— Чонгук, послухай, — видає він, стараючись говорити спокійно і ніжно. — зараз не час боятися, старайся попасти в колеса. — тоді Чонгук киває і вже відчеплює від себе пасок безпеки і нахиляється вперед, а потім взагалі висунувши голову й руки у вікно, він швидко прицілюється і стріляє куди попало стараючись попасти в колеса.
Машини близько, десь в сто метрів від них, а можливо й менше і він стріляє в машини. І Чімін бачить, що у нього виходить попасти в колесо однієї машини і та приторможується.
— Молодець! — кричить Чімін дивившись на спідометр. Чонгук чує свист у вухах думаючи, що це від вітру та від страху, але потім віддається гуркіт і куля пролітає біля нього.
Ці охоронці почали стріляти в них, а значить, що це перестрілка.
— Чонгук, в салон нагнись! — просить хлопець кричавши, адже чує як кулі противників попадаючи на багажник машини, той хутко залізає в середину, швидко дихаючи та дивлячись розгублено на хлопця. Той веде машину, кидаючи швидкі погляди на дзеркало. Машини вже в 50 метрах від них. І він не знає, що робити. Кулі вже прострілюють заднє скло, а після і переднє.
— В низ! — кричить Чімін нахилившись теж більше в салон, Чонгук теж так зробив взявшись руками за голову. Зараз неймовірно страшно, а ще й виходу нема.
Здається, це їхня остання поїздка на машині і взагалі вони проживають останні хвилини життя, адже від них не відірватися, а кулі вб'ють.
Чімін це розуміє і дивиться по сторонах дороги і побачивши, що скоро буде кінець району Йонсан, лякається, адже, бляха, їм ніхто не допоможе і вони не можуть самі вибратися і байдуже, чи за ними женеться ще й поліція, адже поки вона приїде, вони вже будуть мертві, тому треба думати як врятуватися, а це неможливо.
Вони на цій швидкості й не зупиняється де потрібно, а ще і дві машини за ними женуться, якщо ще не чекають інші в районі Тонджак, тому вибору просто немає, а на ньому відповідальність за хлопця, якому він не може дозволити померти.
Чімін швидко поглянув на хлопця, що зовсім блідий із великими чорними очима. Видно, що йому страшно, видно як він тяжко дихає і серце в самого стискається від страху, адже Чонгук мовчить і не каже як йому страшно і не кричить. Чімін дивиться на дорогу пильніше, а потім видихає.
— Чонгук, — гукає його охоронець і той повертає голову до нього двилячись на профіль хлопця. Видно, що очі дивляться зосереджено на дорогу, але в цих очах ж теж страх і від цього страшніше і самому Чонгуку. Адже Чімін єдиний хто йому може допомогти і єдиний хто з ним зараз тут.
— Ти довіряєш мені? — питає хлопець якимось хриплим голосом і Чонгук губиться, бо знає що це не до добра. Він знає, що зараз безвихідь, а відлуння від пострілів стає гучнішим.
— Чімін.. — видає Чонгук злякано.
— Прошу, довірся мені. — просить хлопець дивлячись знову по сторонах.
Його голос здавався таким побитим і схвильованим, тому й Чонгук починає трястися.
— Довіряю. — видає голосно він стараючись бути впевненим і Чімін вдячно киває.
— Якщо ми виживемо, то проси в мене, що хочеш. — видає Чонгук стискаючи руки в кулаки, зажмурюючись.
Чімін видає смішок, а потім стає серйозним і швидко відпускає газ, а потім знову натискає повертавши різко в праву сторону руль і Чонгук кричить, а машина вилітає в сторону і падає з моста.
*****
— Бос! — кричить секретар Віллі увірвавшись у двері Манна, збиваючи того з пантелику. Він підняв здивований погляд чекаючи продовження, просто знає, що це щось надзвичайно важливе, бо Віллі не дозволяє собі такого.
Той голосно дихає, дивлячись злякано на боса великими очима.
— Чонгук з Чіміном, — кричить він заставляючи боса злякатися.
— машина впала з мосту Ханган.
— А вони? — Бос встає різко з місця.
— Вони теж. — бос розширив очі, а після скинув ривком все із стола.
— Блять! — кричить він лякаючи Віллі, але потім швидко тараторить: — Нехай вирушає туди 07 швидко, а ще підмога.
****
Здається, все швидко потемніло, наче поїзд опинився в тунелі. Наче тьма накрила маленькими крапельками очі, а потім і великою пеленою. Наче обірвався звук заведеного мотора, а замість того відлунням звучав великий сплеск у воду.
Тоді, коли ти в басейні, то це по-іншому звучить, адже ти сам ниряєш у воду, крім того, рідко коли задумовуєшся як це тонути, як це відчувати скрізь воду і бути прикованим паском безпеки до машини.
Мовчання заполонило салон, а вода шуміла, наче розмовляючи. Вони почала потрапляти в салон машини, заполоняючи низ. Чімін розплющив очі. Коли вони падали, то здається серце зупинилося на мить, а страх затуманив розум, здається, що й Чонгук кричав, але це так мутно пам'ятається.
Його правий бік болить, напевно, він вдарився у панель коли падали у воду. Він зразу перевів зляканий погляд на Чонгука, що теж був у собі взявшись міцно за вуха руками прищуривши очі і важко дихаючи.
Йому до чортиків страшно, адже він трясеться, як осінній лист, що ось-ось впаде. Здається, його руки теж трясуться, як і спина. Він зразу дивитися по сторонах і бачить, що вони досі на поверхні води тримаються і це їх шанс, адже машина протримається тільки декілька хвилин.
— Чонгук. — гукає його Чімін одночасно торкаючись рукою плеча, той зразу забирає руки від голови дивлячись злякано вперед, а потім повертає повільно голову до Чіміна. У нього губи трясуться, а очі такі оленячі і кришталеві.
Чіміну аж важко на душі, бо розуміє, що Гуку страшно і він боїться, адже вони в прямому смислі чуть не загинули.
Чімін дивиться на низ і відчуває як його ноги у воді і як машина повільно опускається на кілька сантиметрів до низу. Лобове скло у них потріскане від куль і не занурене у воду, і він бачить, що вони на поверхні і по середині ріки Хан.
— Чонгук. — гукає його голосно Чім і той дивиться на нього стараючись заспокоїтися. Живий і за це вдячний.
— Ти мусиш вибратися. На рахунок три відкриєш дверцята від себе. — просить Чім і Чон прокручює в голові слова хлопця.
— Після того, як ти їх відчинеш, то машина почне скоріше занурюватися у воду. Я свої теж відчиню одночасно з тобою, тому назад вороття не буде.
Він бере ручку дверей від себе і Чонгук теж так зробив дивлячись на Чіміна із хвилюванням, поки той дивиться рішуче, щоб не лякати хлопця.
— Ти зможеш. Як відчиниш зразу пливи не дивлячись на мене. — той киває, адже розуміє, що, якщо буде оглядатися, то може і взагалі не вибратися, як і Пак.
— 1. — говорит Чімін.
— 2. — збирається із духом, а хватка на ручці машини стає сильнішою.
— 3. — і обоє дверей відчиняються, тому вода починає з усіх боків литися швидше, а машина спускається нижче вже на очах.
Чонгук швидко вилізає із середини падаючи у воду. Відкривши широко очі від холоду, він не повертається, а швидко пливе до правого берега.
Ноги і руки самі рухаються, вони самі гребуть, а тіло привикає до холоду, хоча все почало боліти, а згодом і руки нити.
Тільки потрібно добратися до берегу, тому Чонгук пливе з усієї дурі до суші, що стає ближчою і ближчою.
А згодом, коли він був зовсім близько і почав відчувати ногами дно, то вже йшов до берега по воді злякано оглядаючись назад де машина вже майже повністю погрузилася у воду, лишаючи тільки облік, а Чімін вже теж допливає до берега, тому Гук з легкістю видихнув, продовжуючи свій шлях.
Він боявся, що Чімін застряг, але добре, що встиг вибратися.
Коли він нарешті торкнувся ногами суші, то зразу відчув холод по цілому тілі від води та мокрого одягу, а ще важкість у руках та ногах через плавання.
Він важко дихаючи пройшовся поглядом по зеленій травичці, яку зараз так радий бачити, як ніколи. Аж серце відчуває якесь полегшання і наче камінь з душі впав.
Тому, брюнет з вдихом, безсильно лягає на землю розтавивши руки в сторони.
Чімін теж вже вибрався на сушу і дивився полегшано на Чонгука, що розглядав голубе небо із маленькими хмаринками. Його грудна клітка швидко піднімалась у верх та вниз, а на губах легка насмішка. Адже небо таке, таке красиве?
Чомусь дихати стало легше, а серце так швидко б'ється, наче він біг марафон, хоча в цьому є і якась правда.
Душа давно себе так не відчувала, це так дивно зараз бути на суші в мокрому одязі, лежати на траві і дивитися на хмаринки різних форм, так давно не було, ще від того часу, коли він дізнався про батькові брудні справи. Невеличка ностальгія із спокоєм.
Чімін дивиться на Чонгука, на його чорні оченята, важко дихаючи тримавши руки на землі.
Він радий, що зміг відірватися від ганпхе, а ще радий, що брюнет не постраждав. Він зараз якийсь інший, наче переродився, або вода змила весь біль за цей час і понесла подальше десь у слова, а потім у океан, ставши піною.
Нагадало Русалочку, бо вона, кинувшись в море, перетворилася в морську піну, можна в цьому і найти суть та поєднати з Чонгуком.
Чімін чує смішок, тому уважніше дивиться на бліде лице хлопця.
— Мені би закурити. — і тоді Чімін закочує очі таж посміхнувшись.
Він підняв руку та свиснув привертаючи увагу Чонгука і той піднімає голову, дивлячись чорними оленячими очима на хлопця, що показує фак.
Зараз вони, як якісь школярі, як підлітки. Вони себе відчули на мить дітьми.
— Ти в такий час можеш жартувати. — фиркає Чімін і Чонгук знову дивиться на небо.
— Я і не жартував. — тихіше додає Чон.
Просто реально курити так швидко не кинеш, але зараз у нього просто немає вибору, як побороти цю шкідливу звичку. Це важко, адже так хочеться відчути дим у легенях, але не можна і це злить.
Чімін відчуває великий біль у боці, тому починає шипіти і поглянув все ж таки у низ і здивувався, адже мокра чорна майка пропиталася кров'ю.
Тому й прилипала й до тіла не тільки через воду.
Він підняв за край майки у верх і побачив не саму приємну картину, адже кров не переставала текти. Здається, він порізався у скло, коли машина падала, тому там є не маленький поріз.
Чонгук чує, як Чімін починає важко дихати та шипіти, тому повернув голову на звук і коли побачив стан хлопця, то зразу встав з місця і підійшов ближче.
Він бачить, що Чіміна болить рана, але він може й терпіти, бо він і не такі рани получав. Сівши на коліна для зручності він сам оглядає цю рану. Кров скоро має припинити текти, адже рана не сильно глибока, хоча здається потрібно класти шви. Чімін кривиться, але дивиться на Гука, що вигялдав зосередженим, але ніяк не противиться цього і не був розгублений, таке враження, наче він з таким стикався. Його чорні очі були приковані до рани, а потім до дій Чона.
Той взяв кінчик своєї великої футболки і відірвав її по колу, а після змотав у пучок і приклав до рани, наче очищаючи від крові, а після притискаючи заставив зашипіти хлопця.
Чон поглянув на лице Чіміна, що хмуриться і вже хотів щось сказати, як його перебив крик.
— Чонгук! — він швидко повернув голову на звук, як і Чімін і побачив, що до них біжить 07 та ще кілька людей в чорних костюмах.
Він видно як зляканий, бо швидко біжить і ще із стривоженим виразом лиця, тому Чонгук прикладає руку Чіміна до рани разом із ганчіркою із футболки, а сам підіймається з місця.
07 зразу кидається на Чонгука міцно обіймавши, що й хлопець сам губиться, але розуміє, що хлопець хвилювався, бо їх машина, в прямому сенсі, упала з мосту, кожен би хвилювався.
Він обережно обіймає у відповідь, похлопавши по спині. Чімін тим часом дивиться на них старавшись не дивитися на рану і принципі й на хлопців, що обіймаються. Це його дратує саме по собі, він досі шукає причину злості, але коли догадується, то відкидає, адже він не міг прив'язатися до хлопця. Це так тупо, але він просто заплутався.
— Я так хвилювався. — відсторонюється Техьон дивлячись на лице хлопця, а потім оглядаючи його цілого і пересвідчившись, що з ним усе гаразд, полегшано видихнув поглянувши на Чіміна, який стікає кров'ю.
— 05 ви поранені. — оглядає його Техьон.
Далі буде~
Дякую, що читаєте мої фанфіки ❤️⚙️