Прірва

Частина 1

Настає момент, коли ти відчуваєш необхідність у житті. Зараз це відбувається зі мною. Кожна клітинка мого тіла бореться за майбутнє. Наше майбутнє. Я бачу його, але нічого зробити не можу. Він тісно прижатий до керма. Авто все нижче і нижче спускається на дно. Мені ніколи ще не було так страшно і холодно. Я злюсь на себе , що не можу відкрити ці кляті двері машини та відстібнути його ремінь безпеки. В мене в голові тільки три слова :"Я люблю тебе ".Я все віддала б , щоб почути їх  знову, але його тіло зовсім не подає знаків життя і від цього мені ще страшніше. Мені потрібно зібратись з думками, але в мене зовсім немає сил. Я не можу. Невже це наш кінець...

Місяць  раніше...

-Ліза , тобі ще довго? Мені пора вже в аеропорт. Якщо ти зараз не спустишся- підеш пішки. Я тобі це обіцяю.

-Як неочікувано , ніби я не робила цього раніше.  Давай згадаємо , як ти забула забрати мене зі школи. Коли це було? Здається, в першому класі.

-Так , перестань. Це було один раз і я перед тобою вибачилась вже мільйон разів , а ти мені все згадуєш. То ти їдеш зі мною, чи будеш дутись і підеш пішком?

-Ага , зараз . Як я можу пропустити нашу спільну поїздку до школи в мій перший день  випускного класу. Ти і я . Спільне фото біля школи. Все , як у фільмах, а так,  я забула , ти ж спішиш в аеропорт.

-Перестань , ти чудово знаєш , що я не люблю , коли ти так говориш. Ми двоє розуміємо навіщо я лечу до Лондона. Містер Бенджемін запропонував хорошу вакансію, від якої я просто не могла відмовитись. Що поганого в цьому?

-Ну почнемо з того, що він твій коханець.

-Це не твоє діло. Моє особисте життя тебе не стосується.

-Ні, стосується , коли воно відбувається в нашому будинку.

-Все .Тема закрита. Я доросла жінка. Я вправі сама вирішувати , що мені робити.

В цей момент я помічаю паспорт на столі у вітальні. Як на неї це схоже. Вона завжди щось забуває. Така доросла , що не взяла паспорт , коли збирається летіти в Лондон.

-Мам...

-Що?!

-Ти забула паспорт.

-Ні. Паспорт у мене в сумочці.-вона нервово починає шукати його там , але не знаходить-Так , я його забула. Дякую. В мене просто стільки думок . Я залишаю тебе тут одну. Добре , що хоч моя мама буде тебе навідувати.