Іноді, почуття проривають стежки,
А також, іноді, робим крок свій хиткий.
Щоразу згадую свій перший крок.
Щоразу не вистачає в серці думок.
Перша школа, перший урок,
За кроком, знов іде крок.
Знову йдемо ми на свій урок.
Знову знаходим новенький свій крок.
Крокуєм невпевнено ми по стежкам.
Але як же сильно ми раді батькам.
Як не вони, хто підтримає крок?
На кухні дівчині дасть перший урок?
Хто цвях допоможе перший забити?
А що ми? Ми просто ще діти.
Хоча прийде година ота нелегка,
Почнем забувати казки ті, батькам.
І будемо ми, за кроком, урок,
Допомагатимем їм знаходити крок.
