Біла ворона

Розділ 11

Я одягнула чорні джинси та червоний топ на тонких шлейках. Шрами так і не зійшли, а Рута досі не знає звідки вони взялись. Ворони вже бачили їх в не дуже вдалий момент (тоді вони не тільки шрами побачили), але ніхто не запідозрив нічого, тому я можу не приховувати їх.

- Йой! Ти зібралась татусів зваблювати? Дарма, в Гнізді ти таких не знайдеш! – В дверях з'явився Коул.

- Занадто?! – засумнівалась над своїм вибором.

- Ти що! Я жартую. Я думаю.. – на секунду він задумався, його погляд жадібно блукав по тілу, оглядаючи кожен міліметр, поки я не кахикнула йому.

- Думаю.. думаю, що ти дуже гарна. – одразу відповів мені, піднявши очі.

- Дякую. То що йдемо?

- Авжеж!

Чим ближче ми спускалися до холу, тим ставало голосніше й голосніше. Коула зупинив якийсь ворон і вони про щось відійшли «шепотіти». Я як завжди зупинилась на другому поверсі, а в холі просто кишить піратами-воронами. Одразу видно, що тут весело. Деякі танцювали, дехто випивав, хтось курив. Тіті стала діджеєм, а якась дівчина крутилась на імпровізованій сцені. Бар весь був зайнятий, бо тут наливали.

Девід як король воронів, стояв неподалік мене і за цим стежив, тримаючи в руках склянку з якоюсь коричневою рідиною.

- Ласкаво прошу до Гнізда! Тепер можна сказати, що ти справжній член нашої зграї! - сказав він до мене і, зробивши невеличкий ковток, поставив склянку на перила.

- Ти ж думав, що я загину!

- Виявляється, що ти ще живучий черв'як. – засміявся хлопець, оце-то в нього компліменти.

- Це означає, що я можу приєднатися до воронів і зробити тату?

- Не думаю, що це хороша ідея. – заперечив він.

Я прекрасно розуміла чому. Ніхто ще не знає мене і не надто радо приймуть, коли я все розляпаю їм. Але досі не маю зеленого поняття, як мені приєднатись до них, щоб зберегти свої таємниці. Заради мене ніхто не відмінятиме правило перевірки. Я не така вже й велика шишка чи навіть дзеркальна, щоб робити винятки.

Я спустилася донизу і до мене вже одразу підбігла Рута.

- Який алкоголь вживаєш?

- Я взагалі не вживаю. – заперечила я. - Перший і останній раз, коли я напилася - ледь не загинула і, на щастя, не від алкоголю.