Іловайський котел
Він тихо говорив й палив багато,
І смуток в погляді, у зморшках все чоло.
Розповідав, як загубив він брата,
А іх у нього триста душ було.
Під Іловайськом, в "коридорі", всіх поклали...
Хто був поранений, добили, мов шмаття,
Була домовленність, "зелений" їм давали,
А потім кров'ю вмилась матінка-земля.
Так сталося, що він живим зостався,
Хоч уцілів, але потрапив у полон,
Огидно ворог у лице йому сміявся,
Що підло, низько, розстріляли батальон.
Рубцем на серці рана гоїтись не буде,
Вона кривавитиме довго, все життя,
Він Іловайськ та побратимів не забуде,
Вони ніколи не підуть у небуття...
Ми також мусимо героїв пам'ятати,
Бо то рубець на тілі нашої землі,
Бо наші воїни пішли нас захищати,
Та найцініше віддали — життя свої.
