Наш Богданко - Перший гетьман

ПЕРЕПРАВА

Наступного ранку Ружинський, Ворона і Дорош довго радилися, як перехитрити татар, як краще підготувати козаків до походу, як звільнити наших бранців, як непомітно підкрастися до бусурманського табору. Вони сперечалися, сварилися, але нічого не могли вигадати. За деякий час заговорив Богдан:

- Давайте організуємо із найвідважніших і найхоробріших козаків, у яких найшвидші коні, спеціальний невеликий загін, командиром оберемо найдосвідченішого козака, якого люблять і поважають хлопці. Нехай цей загін балками, ярами забереться в тил татарам, нападе на них, а коли ординці розвернуться і кинуться на наших козаків, то вони повинні повернути коней і швидко відступити. Татари не погоняться далеко за сміливцями, вони боятимуться залишити свою здобич без охорони. Козаки відпочинуть у балці і за деякий час знову нападуть на табір, татари тепер накинуться на козаків з більшими силами, але ті знову відступлять. Наступного дня козаки знову атакуватимуть татар, ті змушені оголоти свої фланги і значно захистити тил, нам цього і треба. До переправи татари підійдуть з оголеними краями, вони почнуть переправлятися на інший берег Дніпра без належної охорони, ось тоді ми накинемося на них з двох сторін одночасно.

- Богдане, твій план найкращий, але у мене до тебе є прохання, - заговорив Ворона.

- Що ти хочеш?

- Дозволь мені відібрати найхоробріших козаків і повести їх у тил татарам. Я на Хортиці вже п'ятий рік воюю, знаю всі річки, балки. Зможу провести непомітно сотню козаків у тил ворога.

- Добре, нехай буде так, як ти хочеш, але перед твоїми хлопцями буде ще одне важливе завдання, коли ми з гетьманом нападемо на татар біля переправи, ти повинен з тилу нанести їм смертельний удар, щоб вони не поспішили на виручку тим бусурманам, які будуть біля переправи.

- Не переживай, полковнику, будемо рубатися з татарами не на життя, а на смерть.

- Виступати тобі з козаками завтра, так що відбирай хлопців і готуй їх в похід, а ми з Дорошем виступимо післязавтра.

Січ ніби ожила: скрізь бігали, поспішали, голосно кричали один до одного козаки. Пастухи пригнали з вигону коней, січовики почали ловити своїх скакунів, вести їх до хлівів, прив'язувати. Кухарі стали готувати їжу в дорогу. Вони пекли коржі, коптили м'ясо. Козаки ремонтували сідла, зброю, точили шаблі, підготавлювали наконечники для пік, перевіряли стріли та сакви.