вирши

одно і тоже

Всє ми кагда нібуть
Уміраєм,і как ізмініть
Єта нє ізвєсна,
Ізвєсна толька адно
Ми нікагда нє уміраєм.

Ми знов паявляємся здєсь,
Нє зная таво,толька в другой
Сєм'є,і я тут падумала?
"Зачем мнє умірать?
Штоб патірять то што імєю?
Но патом забить?
Вєдь я саравно вєрнусь?
Я саравно буду жить.
І нє важна скока раз умірала.

Важна то што я проста дура
Которая нє панімаєт што
Снова я паявлюсь здєсь
І снова буду страдать.
Но я знаю адно,што
Єсть ашибкі,от которих
Всє і умірают,ноооо
Можна лі єта астанавіть?
Астанавіть страданья?

Нєт єта нє вазможна
Я знаю,вєдь я віділа всьо.
Што мнє паказала доля
І я паняла,проста нада вєріть
Што всьо хорошо і так і будіт,
Нє будуть страданья".
У либаясь сказала я сібє,
І сматря на луну,я паняла
Што бить живой єта прікрасна.

І хачу сказать!
ЛЮДІ ЛЮБІТЄ ЖИЗНЬ
І ЖИВІТЄ!
ПИТАЙТЄСЬ ІСПРАВІТЬ АШИБКУ!