Будь моєю🥀🖤 Як кохає вампір

9 глава.

Двері виявились дуже важкі.
- Єгоор... Поможи- гукнула я. Єгор заржав але все ж поміг мені. Він відкрив двері і швидко пропав у довгому коридорі. Фуух... Я хвилююсь. Я зайшла до кімнати. Вона була велика в темних тонах.  По всій кімнаті стояли свічки. А вікно плотно зашторене чорною шторою. В кінці кімнати стояло ліжко.. І на ньому була мама... Боже як я рада що вона жива... Вона така бліда. А ну да вона ж не може перебувати на сонці. Я підійшла і сіла біля неї, взявши за руку.
- Мама- прошептала я... Тут мама різко зіскочила з ліжка і подивилась на мене червоними очима. І червоні були як раз її райдужки... Хм це незвично.
- Мама... Це я. Настя.. - прошептала я розуміючи що вона не впізнає мене. Тут вона підійшла і обняла мене.
- Доню... Тримайся Єгора. Він хороший, і любить тебе.. Він врятував мене... Боже як же давно я тебе не бачила... Вибач що покинула тебе. - казала мама... Але вона не плакала. Вона була холодна. Ну окей я привикну.
- Мама все добре ми звикнем до цього всього. Я так рада що ти тут- казала я усміхаючись і обіймаючи маму.
- Я почекаю тут Єгора? - запитала я .
- Да сідай- сказала мама позіхаючи.
- Мам лягай спати я почекаю Єгор і ми підем. - мама поцілувала мене в лоб і лягла одразу ж засинаючи. Блін як це в неї вийшло. Я тоже так хочу. Я засміялась сама з себе дивлячись на маму. Тут на мою талію лягли такі теплі і рідні руки. Це був Єгор...
- Ти її не будила- запитав Єгор.
- Будила ми поговорили і вона знов лягла.
- Пішли повечеряєм. - сказав Єгор і повів мене здається на кришу замку. Ооо дааа це криша... Замок дуже високий тому ми довго туди добирались.Єгор вийшов на кришу і подав мені руку. Я взялась за неї і він витягнув мене туди. Божее... Як тут гарно.... Ви собі навіть уявити не можете... Замок напевно як 30 поверховий будинок та він ще й на горі... Видно всі ліси Карпат. Так ще й захід сонця і все ніжно рожеве . На криші лежав плед і на ньому вино та фрукти.. Я підійшла до самого краю криші, так як дуже люблю висоту. Я сперлась на бортик руками і просто дивилась на це все. Тут мене обняли тепленькі татуйовані руки..
- Єгор... Це неймовірно. - прошептала я. А він лиш усміхнувся. Я повернулась до нього обличчям і обняла його за шию. Блін він дуже високий і мені приходиться вставати на пальчики... Стало холодно тому я притулилась до Єгора і просто стояла...
- Тобі холодно- запитав він.
- Ні- збрехала я .
- А це було не питання- він стянув з себе толстовку і натягнув її на мене.
- Дякую - сказала я і подивилась в його очі. Його голубі очі блистіли під червоно рожевим небом, це було прекрасно. Нуу поцілуй же мене.. Зізнайся в коханні і нікому не віддавай... Ми так далі і стояли дивлячись один одному в очі.
- Йдем на покривало- сказав він. А я вздихнула і пішла за ним.
- Да йдем.
- Щось не так?
- Та просто... Ні все нормально.
- Підійди до мене- сказав він. Я подивилась на нього не розуміючи. Він поманив мене пальцем. Я підійшла до нього. І тут.. Даа він нарешті поцілував мене. Я запустила руку в його мягке волосся. Ми просто стояли і цілуватись хвилин так 10.
- Тепер всьо ок? - запитав він сміючись і сідаючи на одіяло а я біля нього.
- Ні- сказала я з каварною усмішкою і знов впилась в його губи. Він усміхаючись крізь поцілунок посадив мене собі на руки. Я відірвалась від нього і сказала.
- А ось тепер всьо ок- сказала я усміхаючись і поцілувавши його в щоку, збиралась вставати та він потянув мене назад собі на руки.
- Куда зібралась ненаситна- запитав він подаючи мені бокал з вином.
- Та я хотіла сісти навпроти тебе- сказала я взявши бокал. Весь цей час ми усміхались наче ідіоти... Щасливі ідіоти.
- Ти думаєш після цього я тебе кудись відпущу?  Нєєє. Тепер ти тільки моя- прошептав він мені на вухо.
- А ти в мене не хочеш запитати чи буду я твоєю?  - запитала я. А всередині просто таракани витанцьовували самбу.
- Хах.. Окей... Ти будеш моєю?... Назавжди... - запитав він.
- Таак- закричала я і впилась в його мякі губи все ще сидячи на його руках. Здається я сама щаслива. Ми сиділи на покривалі до ночі кормили один одного фруктами і пили вино. І в кінці я просто заснула на його руках...

Не має часу на глави але буду старатись частіше писати. 
                                            Ваша Лі) 😘