Знайди мене

Гість старої Гарві

Жінка поглянула просто перед собою. Між дерев'яними годинниками висів особливий портрет. На якому зображено двоє. Струнка, темноволоса дівчина та юнак з таким же, як і на інших портретах, русим волосся та сірими очима. Вдягнені в біле, вони усміхалися, лагідно дивлячись один одному в очі.

Закувала зозуля, вилетівши на короткій доріжці з годинника справа від портрета. В іншому ж просто відчинилися маленькі дверцята. Зозулі там не було так давно як і дивану в кімнаті.

Уже дев'ята.

Де ж він? Казав, що прийде за чверть, а вже дев'ята.

Гарві пильно придивилася до дзвіночків, чекаючи, що вони от-от задзвонять. Вірніше, сподіваючись на це. Вони незворушно висіли над вхідними дверима, натягуючи нитки так, що здавалося на них почеплені брили, а не дешеві металеві дзвоники. Елізабет жахливо не подобався їхній колір, проте викинути майже безкорисну річ не наважувалася. Донька ж подарувала як сувенір із В'єтнаму.

Скрипнули двері, впускаючи потік світла та вітер, й перший поверх нарешті наповнив передзвін. Гарві аж здригнулася, несвідомо почала поправляти все на столі.

- Місіс Гарві? - якось не впевнено мовив гість.

Жінка навіть не поглянула в той бік, пильно приглядаючись по-черзі до годинників.

- Можете не роззуватися, - відказала, відсовуючи вазу з графином до краю столу.

Хлопнули, зачинившись, двері. Полум'я свічок колихнулося у такт. На якусь мить світла стало ще менше, чи то Гарві здалося, проте гість вийшов майже з мороку. Високий, молодий чоловік з рідкісною, як для цього міста, зовнішністю. Руде, ледь не червоне волосся, виблискувало при свічках міддю. Худорляве обличчя всіяне ластовинням. Найдивнішими були очі. Виразні, бурштинові. Більше навіть жовтаві. Здавалося: вони сяють. Хоча Гарві чудово розуміла, що то лишень відображення полум'я.

- Сідайте, - мовила, вказуючи на інший бік столу.

Чоловік розгубився, не побачивши звичайного для всіх стільця, але все ж сів на таку ж подушку, що й господиня. Жінка заходилася розгортати карти. Повільно й обережно, мов діамант. Вицвілі, з цупкого паперу. Стільки долей вони переповіли, стільки всього передбачили.

Гість, не приховуючи цікавості, розглядав інтер'єр. Особливо портрети. Примружившись, пильно вдивлявся в картини, ніби шукаючи відмінності. Коли ж бурштинові очі розгледіли замок на дверях за спиною старої, Гарві сіла рівно, відклавши хустку до графина.