Віола. Напівкровна

Епізод 40. Ну де ж ти, коханий?

Віола попрямувала до Іуди. Та дівчина загубила його в натовпі. Відчуття тривоги і сильна потреба в присутності коханого лише зростали. Вона шукала його очима, жадала всім серцем, вбачала в кожному чоловічому силуеті вдалині. Раптом ніби нізвідки Іуда з'явився прямо перед дівчиною.

– Ти кликала мене? – вампір виглядав дуже схвильованим, збудженим і радісним. Віола обійняла володаря, наче не бачила цілу вічність, і знову помітила за його спиною ту саму жінку, яка вкрала у неї коханого.

– Вона і досі тут? – невдоволено прошепотіла дівчина.

– Так. Пробач, любов моя, але довелося затриматися. Ми ще не закінчили. Просто я відчув, що потрібен тобі. Уявляєш? Тому і покинув все та помчав до тебе. Ти зуміла мене покликати, і не вбила. Навіть не скалічила, – усміхнувся чоловік. Очі світилися від щастя, як у дитини перед новорічними святами. Тепер, коли вона так швидко розвинула нове вміння, дівчина в разі небезпеки в будь-який момент зможе покликати свого захисника.

– Справді? – Віола сама не зрозуміла, як це сталося.

– Так, ти змогла. Тільки що стало причиною?

– Просто засумувала, – вона не хотіла спілкуватися в присутності сторонньої особи. Нікому не можна довіряти.

– Тоді я залишу тебе ще ненадовго, – Іуда ніжно поцілував її в ніс. Треба швидше закінчити справи, щоб нарешті поговорити на самоті.

– Добре, – знехотя погодилася дівчина. Зовсім не хотілося його відпускати, але забагато очей та вух навколо. Володар розчинився в натовпі. Якщо не вийде з ним поговорити, доведеться діяти самостійно. Потрібно привчатися самій за себе постояти. Адже він не завжди зможе її захистити. Тим паче, вона не розповіла Іуді про бунтівників, не попередила про зраду, а тепер через її помисливість він теж наражається на небезпеку. Тож, можливо, тепер її черга подбати про коханого чоловіка. З такими думками юна вампірка рушила на пошуки Колізея.

– Якщо я погоджуся піти з вами, ви згодні облишити свій задум? – рішуче запитала Віола, знайшовши Колізея в натовпі і запросивши на танець. – Тоді ніхто не постраждає?

– Так, – відповів вампір і з легкою зловтіхою додав: – Ніхто, крім Іуди та його посіпак.

Дівчина стримала свій гнів.

– І як ви збираєтеся досягти мети? І коли саме? Можливо, я таки приєднаюся до вас.

Колізей засміявся вголос, наче почув дотепний жарт:

– Наївне дитя. Хто ж тобі скаже? Щоб ти одразу побігла та розповіла своєму господарю?

Вона мовчала, зціпивши зуби. Нестерпно хотілося розтопити йому мізки, тільки так, щоб цього разу він не просто скорився, а розчинився у болі. Проте така дія на очах у стількох свідків не залишиться непоміченою. Тож, стримавшись, Віола розвернулася та пішла геть, не промовивши більше жодного слова. Але для себе вона прийняла рішення: якщо зрадники спробують її вкрасти – вони про це пошкодують.