Моя дитина

Зустріч Олега і Мілани. Аня і Яна. Вечеря. Погром Ані. Дневник. Брат Ані.

Мілана пішла у ванну.
Вона помила руки.
Та пішла на кухню.
Зробивши чай вона сіла за стіл та почала думати:
, Може щось сталось? '

Олег під йхав до дому.
Охоронці пропустили його.
Він вийшов та постукав в двері.
Мілана задумано почула стук та бистро встала. Відченила двері.
Олег:
-Добрий день.
-Добрий, я дуже здивована.
-Чим?
-Думала що буду тут одна сама. Без розмов, без нікого.
-Ні не будете. Я буду прийжати. Буду дивитись як моя дитина росте.
-Ой, проходьте...
Олег зайшов. Мілана закрила двері.
Олег:
-Ви вже роздивились будинок?
-Так, він такий великий красивий уютний. Я не звикла до такого. Я жила в маленькому домі квадратів десь 30. І зараз....
-Нічого ви звикнете.
-Хочте чаю?
-Ні а щось ще є.
-Ну у холодильнику багато що.
-Ні, ні ви можете щось нам приготувати.
-Так.
-Добре, я буду чикати.
Мілана пішла на кухню та думала що приготувати потім вирішила яечню.
І почала готувати.
Через 10 хвилин...
Мілана накривала на стіл.
Коли вони сіли.
Олег:
-Вам тут зручно?
-Незвично.
-Давайте так у мене є дом маленький але дуже гарний думаю вам сподобається.
-Але так не можна.
-Ні можна. Давайте вже йсти.
-Давайте.
Вони почали йсти.
Через п'ять минут.
Олег дойв.
-Дякую було дуже смачно.
-На здоров'я.
Олег встав та подивився на Мілану.
-Післязавтра ви перейжяєте до дому про який я говорив.
-Добре. Ви вже ідете?
-Так, но я буду іногда звонити.
-Добре, вас провести.
-Ні не потрібно, допобачення!
-Допобачення.
Олег пішов. Мілана закрила двері та пішла кухню мити посуду.
Взявши 2 тарілки 2 ложки і вилки і 2 ножа і 2 чашки. Вона почала йх мити.

У домі Олега.
Аня сиділа у вітальні. Вона чекала Олега і перезвонив охоронцями будинку Мілани.
Аня:
-Алло, Олег прийжав.
-Да був минут 20 потім пойхав.
-Добре, дякую.
Аня задумалась.
Дружина брата Артура Яна спускалась по сходах та побачила Аню.
-О ти вже прийшла.
-Так, а ти десь була?
-Ай, Аню. Но а як там.
-Та вістаніте від мене всі!
-Що не вийшло.
Аня встала та пішла нагору у спальню. Зачинила двері вона почала думати.
-Значить ти знайомий з нею.
Аня лягла в ліжку та заснула.

Настав вечір...
Всі зібрались за столом.
Дедушка бабушка брат Олега та його дружина і Аня.
Аня пила сок та дивилась на Артура.
-Він скоро прийде. Він пойхав
на роботу.
-Так.
Олег зайшов та підійшов до Ані та сів біля ней.
Олег:
-Начинаем. Як ви знаєте ми з Анею у шлюбі 6 років 4 років з яких ми були безплідними. Але сьогодні у мой вуха вічі пролунала звістка про вагітність. Але не Анні, а нашой сурогатной матері Мілани.
Дедушка:
-Сурогатной?
-Так, вона виношує мою і Анену дитину.
Яна:
-Що?!
Артур:
-Яка Мілана? Хто вона така щоб виношувати дитину великого роду.
Олег:
-Брате, я не хочу цього навіть чути.
Яна:
-Аню ти погоджувалась на це?
Аня:
-Спочатку ні, потім я захотіла мати дитину і вмовила Олега. Але ця дитина моя і Олега вона наша кров. Мілана тільки інкубатор і все.
Олег:
-Так, але і від Мілани залежить дещо. Питание настрій роди. Тому ми йй будемо називати не так як ти. А , місс мілана' .
Всі здивувались.

У будинку Мілани.
Мілана сиділа на ліжку у свойй спальні. Та гладила живіт.
-Хоч ти не моя рідна дитина. Я тебе виношую. І я зроблю все, щоб ти був щасливий чи щаслива.
Мілана виключила свет та лягла спати.

Настав ранок...
У домі Олега

Аня з Олегом спали.
Аня прокинулась та почала цілувати Олега.
Олег прокинувся:
-Я сплю.
Аня гладила його по голові.
-Прокидайсь. Ну... Я скучила.
Олег прокинувся та мовчки та переодягнувся і вийшов комнати. Гупнувши дверима.
Аня дивилась на двері та почала плакати.
Поплакавши минут 10 вона встала та почала розкидати усе що потряплялось під руку:
-Все було добре, а зараз! Чому так! Ненавиджу!! Ненавиджу!
Розкидавши все вона впала на коліна та почала ще більше плакати.

Олег спустився униз та почув як падає щось потім подивився у вікно а там падають фотографій Олега та Ані.
Олег вийшов та почав дивитись.
Аня стояла на балконі та рвала і кидала фотографій.
Олег:
-Аню припини!
Аня:
-Ні..
Олег:
-Припини негайно.
-Чому так?!
-Я іду, а ти роби що хочеш.
Олег пішов.
Аня плаче.

Олег пішов до машини і пойхав до компаній.

Дом Мілани.
Мілана сиділа перед каміном та думала про подій.
Та гладила живіт.
Настала ніч....
Мілана открила двері охоронцю. Охоронець дав пакет.
-Дякую.
-Нема за що звертайтесь.
Охоронець пішов.
Мілана закрила двері та поклала на стіл пакет та открила його там був блокнот та дві ручки.
Мілана зраділа та зразу ж взяла нучку та блокнот і почала писати.

"Я завела цей щоденник, для того щоб колись цей щоденник прочитала дитина яку я зараз виношую. Я не знаю хто це хлопчик чи дівчинка. Тому вибач, надіюсь коли ти народишся буде багато щастя і радості.
Можливо ти не моя дитина, але я виношую тебе я відчуваю тебе. Як я зможу розлучитись незнаю. Я боюсь що не забуду тебе...
Я лише як кажуть інкубатор для ембріона. Як би ж ти міг (могла) до мене колись прийхати.
Тобі дуже пощастило ти дитина великого роду.
Але я хочу говорити з тобою хоча б через цей щоденник.
Уже сьогодні тобі ровно 4 неділі. На 40 будуть пологи. Незнаю як я віддам тебе. Я вже звикла до тебе. ...
"
Закрила щоденник.

Настав ранок...
Аня спала та раптом зрозуміла що потрібно щоаь робити.
Вона встала та взяла телефон і позвонила свому брату.
-Алло, брате...
-Сестро, давно до мене ти не звонила, я скучив.
-Припини ти не міг скучити.
-Чому звониш?
-В мене є до тебе дело.
-Яке?
-Ми з Олегом наняли сурогатну маму для нашой з ним дитини. А він приділяє увагу тільки йй. К про мене забув. Я тут подумала може ти щось зробиш. Незнаю.
-Вишли адресу де вона зараз фото дані .
-Добре, зараз чикай.
Аня закінчела розмову і вислала фотографій Мілани і самого будинку і дані про ней.
Та вислала.
Потім позвонила брату:
-Алло, отримав?
-Ого, а вона красотка...
-Досить вже. Незнаю викради вивези пригрози тільки щоб вона зникла.
-А одружитись можна?
-Ти був алкоголиком і остався. Звісно можна, тільки дитина наша.
-Добре, йду вже зараз.
-Чудово. Удачі.