Мисливиця на вампірів

Глава 1

Привіт мене звати Емма. Емма Джонсон. Мені 17 років і я вчуся в останньому класі. Сьогодні ми переїзждаємо з мого улюбленого міста в Форкс. Навіщо і чому ? Цим питанням я задаюсь уже давно. Батьки постійно відповідають що в них там якась робота і все. Тепер більше про мене. Я з дитинства була безстрашна, всі ці фільми ужастики мене ніколи не лякали, деколи навіть сама з себе дивуюся.Я дуже популярна в школі. В мене є багато друзів, але найкращих тільки 4. Два хлопці і дві дівчини, ми з ними нерозлучні з першого класу та і ми живемо дуже близько одне від одного. А популярна я тому, що мої батьки досить відомі бізнесмени.
Мої найкращі друзі:

Медісон Вайт 17років.

Елізабет Дейлі 17 років

Ендрю Аддамс 18 років.

Кевін Веслі 17 років

І

так я уже зібралася і ми вже маємо виходити
- Давайте швидше, а то ми до ночі не встигнемо доїхати- прокричала мама з коридору доскладуюючи останні речі. А я шукала свої навушники, не знаю куди їх поклала. О найшла. Я вже виходжу в коридор і ми взуваємось, виходимо з хати. Оскільки ми цю квартиру не продаємо то я думаю що ми сюди деколи будемо приїжджати, адже тут у нас живуть бабуся з дідусем і мої друзі, я вчора з ними попрощалися.
Ми сіли в машину і вирушили, а я в думках попрощалася з містом ми їхали досить довго і всю дорогу я слухала музику.
- Приїхали- сказав тато і машина зупинилася одразу після його слів.
Я стою перед великим і дуже гарним будинком ну від інших, що є на цій вулиці він не виділяється, але мені він сподобався найбільше, ну так це ж мій дім, логічно. А всередині він був не гірший ніж на зовні великі кімнати в теплих тонах. А моя кімната, мені сподобалася більше ніж минула, це велике просторе приміщення в жовтому кольорі, та ще й з ванною крууто. Я звісно не дуже рада що ми переїхали, але тут мені теж подобається. Ну гаразд а зараз я іду спати а речі розкладу завтра і лишився ще один вихідний і потім до школи.