РОМАН "ТУРЧАНКА ТАНГЮЛЬ" "TURK TANGUL"

Роздiл 5. Бабуся

***
Йдучи на зустріч із Джансу - Ханим, Ясмін, підвернула ногу, й якраз у цей момент її побачили журналісти. Газетярі, не впустили такої нагоди й засипали жінку питаннями:
- Скажіть, коли вийде нова колекція бренду Кара-оглу? А це правда, що дизайн розроблявся спільно із українськими партнерами? Ходять чутки, що Ваша, племінниця Айшенур, виходить заміж?
- Я можу сказати лише одне, - з сильним болем у нозі, сказала Ясмін, - нова колекція, вийде вже дуже скоро й вона буде неймовірною, а тепер пробачте, я підвернула ногу й мені дуже боляче.
Одна із кореспонденток, дала жінці води й обезболюючу таблетку, -
- Пані, прошу випийте, Вам, скоро полегшає.
- Дякую, дуже. - Ясмін випила таблетку й поволі почимчикувала на свою зустріч.
Джансу Ханим, звісно, що знала, що дружина чоловікового брата любить запізнюватись, але вона навіть припустити не могла, яка прикрість сталась із Ясею, як вона її ніжно називала. Ясмін прийшовши у кафе розповіла подрузі і про вивих ноги й про журналістів.
- А це ти, правильно сказала, що колекція вийде скоро, нехай собі голову морочать?
- Ханим, мене ще питали, чи це правда, що Айшенур, виходить заміж?
- Усе може бути, адже донька просила Селім-бея, поговорити із Явузом, але цієї розмови, ще не було.
- От і звідки у цих журналюг, така інформація.
- Ми з чоловіком уже привикли, що про наших дітей часто такі сюжети бачимо.
- І на нас таке чекає, коли Сельма повернеться у Стамбул.
- О, так, так що подруго готуйся, до атак журналістів.
Жінки усміхнулись одна одній й попивши кави, роз їхалися по своїх справах.

***
У магазині Леся Іванівна, саме сьогодні ввечері мала зробила "розбір польотів", тому Марійка хвилювалась, не лише через хвору бабусю у Тернополі, а ще через це. Іра ходила й підсмішкалась. Їй було все одно щодо роботи, бо скоро вона вийде заміж, і працюватиме не для свого бюджету, а так для кишенькових витрат. Але коли об 17:35 у магазин зайшли Аня, Іван та чоловік Лесі Іванівни, пан Мирон, посмішка зникла із обличчя працівниці. Вона навіть злякалась.
- Дівчата, ми, сьогодні до 18:30, а не до 20:00. Тому пишіть свої звіти, і по одній до мене у кабінет.
- Добре Лесю Іванівно. - сказала Марічка.
- Так, звісно.-додала Іра, і глянула на Марічку неначе питалась: "Щось знаєш?".
Аня, підійшла до Марічки, і сказала:
- Ти, вже написала? Якщо так, іди...
- Ще не написала.
- Пиши швидше.
- Я вже...- сказала Іра, і попрямувала у підсобку.
- Стій, першою піде Марічка. - сказав Іван. - мама хоче з нею поговорити про щось...
- Марічко, допишеш пізніше, іди сюди. - сказав пан Мирон.
- Я вже біжу. - промовила Марічка, а сама, аж тремтіла, від цієї метушні.
Зайшовши у підсобку, дівчина здала звіт і чекала, що ж скажуть пані Леся і її чоловік.
- Марічко, ти, знаєш, що ми, плануємо відкрити, ще один магазин у Львові? - спитав пан Мирон.
- Так знаю.
- Але ти, не знаєш, що ми, хочемо, щоб ти, стала головним менеджером, нашого нового відділення. - додала пані Леся.
- Я? - ніяково запитала дівчина.
- Так, саме ти. Адже ти, вже майже рік є кращим продавцем нашого бутіка. - поважно говорила пані Леся.
- Марічко, ми, дружимо сім'ями, і сподіваємось, що твої батьки, розглянуть нашу пропозицію. - і пан Мирон, витягнув із сейфу документи, про партнерство між родинами.
- Ви, усе обдумайте, маєте на це два тижні. Мироне, вручи їй, документи - додала Леся Іванівна.
- Я навіть не знаю, що вам, відповісти. - зніяковіло казала Марія,- але ви ж знаєте, що моя бабуся, хворіє, і мамі прийшлось піти на менш оплачувану роботу, тому я не знаю, чи ми, зможемо стати повноцінними партнерами.
- Твоя прямота, є великим плюсом. Я знаю, що фінансова ситуація у вас є не стійкою, але, ви подумайте.
- Добре ми, подумаємо. Але нічого не обіцяю.
- Якщо ти не станеш партнером,то ми візьмемо кредит у лихварів. - продовжувала пані Леся. - Марічко, ти, чудово орієнтуєшся у товарі, у тебе є свій смак. І ще, мої клієнтки, чекають на твої ручні вироби. - улесливо говорила начальниця. – Таку розумну компаньйонку ще треба пошукати.
- За це я Вам, вдячна, адже я повністю себе забезпечую, і не прошу у батьків кошти. І якщо можна, то я вже піду, бо хочу встигнути на 20:20 на електричку у село.
- У тебе завтра і у неділю вихідні .- промовила пані Леся.
- Ні лише завтра...
- А я тобі кажу і у неділю. Ми з Анею самі справимось... Добре біжи...
"З Анею?..." - подумала Марічка - Дякую, до побачення.