Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла

***

Вони йшли не поспішаючи, наче чекали, коли ж той дощ почнеться. Щоб як раз встигнути перекусити під зливою.

Вони не розмовляли, не було необхідності, навіть в тишині, їм було добре разом, спокійно.

Парк був порожнім, ні душі. Всі люди порозбігалися по домівках, як тільки глянули на чорне-чорне небо. Вони боялися дощу, боялися, напевне, самої найприроднішої дії – дощу.

Денис постелив на траву покивало і почав діставати із корзинки їду. Це були бутерброди і сік.

— Смачного, — промовив Денис, коли почав їсти. Дівчина дивилася на їду із жахом в очах. Бутерброди були величезними і вміщали в собі немало продуктів. Вони були схожими на гамбургери, тільки три рази більшими.

— І тобі.

Анна взяла бутерброд, відкусила зовсім маленький кусочок, і поклала на місце.

— Так жахливо? Повар з мене нікудишній, але бутерброди, вийшли, наче смачними.

— Я наїлася. Вони просто неймовірних масштабів, дівчина не змогла б з'їсти все це.

Анна зробила ковток соку, і дійсно відчула, наче скуштувала вже забагато. Хлопець розуміюче кивнув і продовжив пережовувати їжу. Хлопець дійсно багато з'їв, хоча по ньому було не помітно, адже сам він був худорлявим і високим.

Раптом, Анна, відчула, як щось капає на неї – то був дощ. Та він був теплим, і маленьким, тому друзі не поспішали використовувати свою парасольку.

— Хочу тебе декуди запросити. Але перед тим, як я це зроблю, нагадаю, що я не приймаю відмов.

— Кажи вже.

Хлопець дістав з карману куртки два клаптика паперу червоно кольору. Це були запрошення на благочинний бал, який мав проводитись у суботу о 16:00.

— Моя тітка дала мені їх. Сама, вона не може піти, тому, щоб запрошення не пропали віддала їх мені. Якщо чесно, вона помагала в організації цього балу, але через відрядження не зможе піти.

— Я... Вибач... Я не зможу.

— Ні-ні-ні. Я ж казав, відмов не приймаю. Буду тебе чекати.

Він протягнув одне запрошення Анні, і все що дівчині залишалося – це його прийняти. Їй дійсно не хотілося нікуди йти, тим більше в люди, де на неї будуть дивитися, де вона буде почувати себе не в свої тарілці, але і образити Дениса вона не хотіла. Дівчина просто заплуталась, але запрошення прийняла. Їй прийдеться добре подумати, чи варто йти на цей бал, чи продовжувати ховатися на горищі, як якась миша.