* * *
Отак живу: як мавпа серед мавп. Чолом прогрiшним iз тавром зажури все б'юся об твердi камiннi мури, як ïхнiй раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою, у них хода поважна, нешвидка. Сказитись легше, анiж буть собою, бо ж нi зубила, анi молотка.
О Боже праведний, важка докука - слiпорожденним розумом збагнуть: ти в цьому свiтi - лиш кавалок муки, отерплий i розрiджений, мов ртуть.
1968
