Покоління без традицій,#зимоваказка

Покоління без традицій

Настав перший місяць чудової та казкової пори року, яка зветься зимою. Це завершальна частина, так би мовити кульмінація. Позаду залишився цілий рік з його вдачами й невзгодами, радостями та розпачами, усмішками та сльозами. Тепер кожен з нас налаштований на зустріч року нового, з новими надіями та сподіваннями і в кожного вони свої. Хтось чекає на нове кохання в наступному році, хтось на вдачу і багатства, є такі що чекають на повернення люблячих сердець або на поповнення в сім'ї, а ще ті, хто прагне одужання близької людини. Всі ми різні і у кожного є щось особисте, на що сподіватись.

Взимку особливо багато святкувань і, якимось дивним чином, це заряджає всіх енергією після меланхолічної, депресивної осені. Кожен в зворотньому напрямку відраховує дні до Нового року. Все навкруги шепоче "Свято наближається" . Хочеться вже поставити пушисту красуню ялинку, яка буде милувати око своїми барвистими нарядами з кульок та гірлянд. Кульки будуть, ніби, вбирати своїм дзеркальним тілом всю атмосферу свята, віддзеркалюючи в собі кожну малесеньку деталь кімнати, а гірлянди, в свою чергу, стануть для них нічними фонариками, які будуть висвічувати їм все навкруги, щоб ті ні на хвилинку не пропустили нічого в своїй маленькій екранізації. А ще, душа бажає мандаринів та, загорнувшись в плед на дивані, переглядати всі частини фільму "Сам удома".

Всі знають, що перед Новим роком є ще одне чудове, релігійне свято. Його чекають всі і всюди, від мала до велика. Дітки особливо свято вірять у цю особистість, і з великим нетерпінням чекають той день, точніше ранок того дня. Ввечері, в переддень цього свята, ставлять на віконце до блиску вичищені чобітки, стараются як найшвидше лягти спати, щоб по-скоріше настав ранок, і раніше всіх прокинувшись знайти в своїх черевичках подарунок.

Так, зараз для нас це звучить якось просто і банально, та в дитинстві Він був для нас справжнім, ми вірили в те, що якщо будемо чемними та слухняними, то Він поставить в наше взуття найкращий подарунок, але якщо, раптом, ми будемо неслухняними то дістанемо різку з дерева і все.

Дивним чином, перед цим днем всі дітки поводились чемно, слухняно та були дуже великими помічниками та помічницями. Так, не дарма його називають Чудотворцем.

Як ви вже здогадалися, цей день ми називаємо "Днем Святого Миколая". Кожен з нас, колись в дитинстві, вірив що то чарівний день, коли на ранок Миколай приносить солодощі та подарунки в чобітки. Тоді це таїнство було для нас найчарівнішим і найбажанішим у всьому світі.

Зима зачаровує своєю таємничістю і затягує в свій вирій кожного, хто має в душі маленьке дитя. Дитя, яке вірить в казку, чудеса та дух Різдва. Не задумується над суровими реаліями життя, над серйозністю справ які, на жаль, заполонили всю сутність людини, витіснивши звідти такі чудові миті як прогулянка під снігом з коханою людиною чи чашка гарячого чаю за цікавою книжкою.

З кожним роком дух Різдва втрачається все сильніше, традиції губляться з новими поколіннями, а колядки забуваються. Це все дуже прискорбно, ми ж спадкоємці свого народу, своїх звичаїв та традицій. Чому ми так халатно ставимось до цього? А відповідь проста : нам не цікаво. Тепер молодь цікавить інтернет та дискотеки, а традиції...та кому вони потрібні ці традиції?  Наступне покоління навіть не знатиме що це слово означає...

________________________________________

Ура! Я змогла! Це моя перша робота українською. Сподіваюсь вийшло не дуже погано:) Я правда старалась!

Від душі♥ DreamS_v