Історії із нашого життя

Волоцюга ( #зимоваказка )

- Вуаля, - сказав перукар. – вийшло дуже не дурно, ви схожі на Вуді Аллена, в молодості.

- Ай справді. – сказав Вуд і щиро всміхнувся.

- Ніколи не пізно змінюватись мій друже, запам'ятайте це, все, що вас оточує може приносити радість і крім цього всього може змінити вас в кращу сторону, треба тільки трохи зусиль і терпіння.

- Дякую вам велике.

- Наступного разу, я чекаю вас в будній день, тільки вже по власному бажанню, хай щастить і щасливого Різдва.

- Вас також зі святом. – сказав Вуд і підвівся.

    Він підвівся і вийшов з перукарні. З цього моменту він був іншою людиною, хоч і це була така нісенітниця, звичайно стрижка, але як вона його підбадьорила. Вперше в житті Вуду захотілося просто побути людиною і відпочити від всіх негараздів які в нього були, побути вільною від турбот людиною і зустріти Різдво не самотнім. «От халепа, Різдво вже завтра, що ж робити?» - запитав він сам себе. Думати довго йому не прийшлося, він повернувся додому, перерахував всі гроші які він накопив за деякий проміжок і пішов по магазинам, залишивши частину коштів вдома, щоб були на всяк випадок. Він пішов до секондхенду і почав перебирати речі. За досить невеликі кошти знайшов прекрасне пальто, гарний светр, взуття, сорочку, брюки і капелюх. Після чого подався до кафетерію і купив кави з пончиком, чого не роби жодного разу.

    Вуд сидів і посміхався і дивився крізь скло на людей які проходили мимо закладу, на людей які сиділи поруч, на кухарів і офіціанток. Вуд відчув себе живим, живим на повну, він відчув себе людиною, безтурботною людиною.

    Повернувся він після обіду, ближче до вечору і поклав речі прати до машини. Пральня була як і багато чого в гуртожитку спільна, тому він був не сам. Розговорився з своїм сусідом, якого недолюблював, навіть трохи посміялися і чесно кажучи, він вже до нього ставився інакше.

    Речі були випрасувані і вже висіли біля батареї вдома. Вуд сидів біля вікна і як він часто робив, дивився вдалечінь міста. Час від часу чувся стукіт коліс від потягів, які проходили не так далеко від дому. В руках у нього була чашка з вином, яке він купив перед тим як прийти додому. Воно було не дуже смачне, але в ньому було щось таке, чого не вистачало йому весь цей час. Спокій.

    Через пару годин, Вуд сказав сам собі:

- Добраніч тобі, завтра буде новий день і нове життя.

    Наступного дня він не находив собі місця, вітав усіх зі святом, відкривав двері і пропускав, і насамперед був просто привітним. Йому це дуже подобалось, набагато краще, ніж ходити похмурим і накручувати себе.

    Ближче до вечора, речі вже були сухі і мали приємний запах. Він одягнувся і вийшов надвір. Лютермаргет був переповнений навіть в Санрайзі, всі вешталися, сміялися, падали і качалися в снігу, і це не могло не визивати щиру посмішку в нього.

    Вуд вирішив йти, поки щось не припаде до його зору. Сніг все падав і падав, а людей ставало все більше. І ось він помітив бар «Літл Куппер». Він часто бачив його, але не придавав значенню і ніколи туди не заходив, тому рішення було очевидним і Вуд зайшов до бару. Як тільки він переступив порі, він почув і побачив, як люби співають різдвяні пісні і сів біля барної стійки.

- Зі святом вас, чого бажаєте? – запитав бармен.

- Мені будь-ласка келих вашого нефільтрованого пива і стейк

- Буде зроблено пане, сідайте. – і усміхнений бармен налив пива.

- Дякую. – сказав Вуд і вся ця атмосфера ,пісні сміх, люди, вони знову пробудили в нього життя.

До нього приєднався якийсь чоловік який замовив теж пиво і на додаток крильця.

- Гарний буде вечір пане, га? – сказав чоловік і теж йому всміхнувся.

- Так, цей вечір буде незабутнім, мене звати Вуд, Вуд Бігман.

- Ларенс Крістоф, дуже приємно.

- Думаю нам теж треба приєднатися до свята і співати разом з усіма. – сказав Вуд.

- Таааак, я не проти, будьмо!

    Келихи зійшлися і цокнули, і так настала перша тепла лінія, після довгої зливи в житті Вуда, який жив у Лютермаргеті в районі Санрайз Сейшин.

***

    Через пів року, Вуда підвищили до управляючого свого відділу і однієї середи, у вихідний, він зайшов до перукарні на вулиці Стренжлайт.