Три місяці літнього кохання🔞- AIPGUA

Наступний літній бумеранг!

Кохання розриває з середини, а потім береться сміливості!

- я все згадала цей охоронець, я мала запитати Арлана про охоронця! - сказала Карла, її рот набитий їжею.
- Тобі ж Алекс бармен подобався, хіба ні? - відповіла Емма.
- Ну так, але його очі і статура цей чоловік він нереальний, може завтра знову підемо у клуб? - сказала Карла, її очі світилися.
- Ну я не знаю, але не багато пити, я хочу ще з Беном зустрвтися але щоб Арлан не знав - відповіла Емма, згадала вчорашній вечір.
- Добре тоді я вже буду йти, батько чекає завтра я приїду - сказала вона.
Я вирішила провести Карлу до машини, ми попрощалися і я пішла у дім.
"Ці канікули стали більш виселішими ніж всі попередні роки самотності. Багато цікавих людей з якими я познайомилися і познайомлюся в майбутньому. Але най очікуваніше це кохання, я думаю що воно близько."

Емма сиділа на вулиці заднього двору, вона писала пост на свій сайт. На її очах окуляри і у руках планше. Її сорочка злітала з плеча, а думки одні і ті ж. Згасав кожен промінь світла і почало темніти, в двір зайшов Арлан. Він стояв і дивився хвилинами, його очі були на Еммі. Яка постійно усміхалася у планшет, йому стало цікаво що вона пише. Він тихо підкрався взаді Емми і всхопив планшета із її рук.
- ей, ей! - сказала вона, потім стала.
- Що тут у нас? - сказав Арлан і почав перебирати планшет із одної руки в іншу, поки Емма не змогла його дістати.
- Віддай це моє, ти не можеш це брати - сказала Емма, стояла біля його тіла і мацала його руками, де був планшет там її руки.
- Це твій сайт, ти письменниця? - сказав Арлан піднявши його догори і почав читати в голос усе, що Емма написала.
- Ні, заткнись - вона затулила одною рукою йому рота а іншою діставала планшет який висів над нею у його руці.
- Ти не стримна білка, яка гонеця за тим чим не може дістати - сказав Арлан він узяв Емму за талію і нахилився до її губ.
- Що ти робиш Арлан? - сказала Емма, її серце вистрибувало з грудей, планшет опинився за її спиною у руках Арлана які обняли її. Її руки опинилися на його грудях.
- Ти думаєш що? - відповів він.
- Відпусти мене - сказала Емма, вириваючись від нього. Але у нього дуже сильні руки.
- Я відпущу лише за однієї умови, ти і твоя подруга ніколи більше не прийдете у клуб? - відповів він.
- Що чому це нам не можна приходити? - сказала Емма
- Я не повторюю сто раз - сказав він але його погляд став страшним і поганим.
- Гаразд, відай мені планшет? - сказала Емма і Арлін відпустив її і віддав планшет, сам він пішов у дім. А я дивлячись йому у слід, думаючи що наші почуття стали нетерплячі.
Емма почула голос батька який прийшов додому разом із Барбарі.
- привіт дочко, як ти? - відповів батько Едвард.
- Добре усе, як у вас справи? - відповіла я. Стоявши у вітальні.
- Так, за годину ми їдемо у ресторан вечеряти, перекажи і Арлану теж - сказав батько подивившись на мене.
- Гаразд, я йому перекажу - я пішла до себе у кімнату, і так не хотіла заходити у кімнату Арлана але я набралася сміливості.