Я прокинулася в невідомому, але й не в страшному місці. Це була гостина зала дорогого будинку. Заглядаючи у вікна, можна зрозуміти що це не близько до міста або хоча б цивілізації.
Лише через кілька хвилин я оговталась і зрозуміла,що мене викрали. Саме в цю хвилину роздумів я почула кроки. Тіло охопив страх, розчарування і нота злості. Злості за Назара, адже я впевнена, що це і ж вбивця Назара та інших підлітків, які були на жаль вбиті не задовго до цього. Нарешті побачивши його жахливе та потворне обличчя, я кинула коротке вітання.
-Я тебе дуже радий бачити! - незнайомець посміхнувся своєю скаженою посмішкою та склавши руки продовжив - Вдалося зняти з торту вишеньку! Мені вдалося забрати найкраще!
Його вираз обличчя був настільки бридким, що мурашки пустилися по всій площі мого тіла. Хлопе підійшов до мене та взяв за підборіддя, що задало мені болю.
-Чому не вітаєшся? Вже не пам'ятаєш? Нічого, я тобі нагадаю - після цих слів я почала згадувати, хто ж перед мною - той провулок, той вечір після походу до кавʼярні і ті слова, що ти без емоцій промовила.
Перед мною стояв монстр, Микита. З ним я зустрічалася трохи менше року тому. Навряд це можна було назвати здоровими стосункам. Абʼюзивні стосунки - це формат пекла в реальному світі, що надає безліч негативних подій та їх наслідків, ламає психічне здоровʼя та інших «переваг». Вони змушують піддаватися впливу та маніпуляції, які в майбутньому зруйнують самооцінку. Саме такий термін описує ситуацію з цією потворою.
-Кимлик? Я не буду знову тобі піддаватись! - в моїй голові прозвучало це гордо та впевнено, але страх що полонив мене і голосом передав всі почуття в середині.
-Не бійся, цього разу ти не з проста тут. Ти найголовніше, що знаходиться в моєму домі.
Пов Ілля:
Я хотів нарешті обґрунтувати все, про що повідомив Міру. Я вже був в дорозі до місця, де й живе цей досі не падший ангел. Я був зосереджений на дорозі. Коли прибув і побачив відчинені двері, зайшов до будинку. Не знайшовши ні тіло, ні душі в будинку. Я вирішив, що маю її знайти, бажано живою.
