Магічна битва. У полоні блакитних очей.

Частина 5

Осіннє сонечко огортало все своїм теплом. Теплий вітерець колихав дерева, метелики літали з квітки на квітку. Шкільним подвір'ям йшли двоє.
-Годжо-сенсею?
-Слухаю, Айяме)
-А чому ви забрали мене з тренування?
-Я хотів тебе з познайомити з деким
-А можна трохи конкретніше?
-Зараз сама все побачиш)

Вони прийшли до воріт школи. Там стояв чоловік. Він був з чорним довгим волоссям, типу сережками у вухах, формі мага та віком приблизно як Годжо.
(на картинці)

-Привітик, Сатору. Давно не бачилися)
-Суґуру~, скільки років, скільки зим? *Обійнялися*
-Ну, взагалі-то 2 дні. Хе-хе.
-Суґуру, знайомся, це моя нова учениця - Айяме Ітадорі
-Приємно познайомитися, мене звати Суґуру Ґето.
- Мені теж приємно *мила усмішка*
*потиснули одне одному руки*
-Ну, що ж, Айяме, я позвав тебе, щоб сказати, що ти будеш ученицею Ґето.
-Тобто?
-Тобто, я буду тебе тренувати і потім, залежно від твоїх умінь, я буду рекомендувати тебе, для підвищення рівня. Ти будеш ходити зі мною на тренування та завдання по знешкодженню проклять.
-Я згодна, але чому ви, Годжо-сенсей, віддаєте мене під керівництво Ґето-сенсея?
-У мене багато учнів, а я не встигаю їх навчати. До того ж, Ґето теж треба когось вчити.
-Сатору, ти так кажеш, наче ти справді щось робиш)
-Щож, у мене ще купа роботи, бувайте)

*Сатору пішов*

-Ну, то що будемо робити, Ґето-сенсею?
-По-перше, ми підемо до директора, сказати що ти тепер моя учениця. По-друге, прогуляємося?
- *???*
-Я хочу знати більше про свою ученицю. До того ж, це вперше я став учителем.
-Я тільки за)
-Тоді, ходімо)

***

Коли розмова з директором була позаду, Суґуру сидів на ліжку в кімнаті Айяме. Дівчина вирішила перевдягтися після тренування.
Дівчина вийшла з ванної. Ось що вона одягла:

-Гарно виглядаєш)
-Дякую, Ґето-сенсею)

***

Доки Ітадорі та Суґуру гуляли, вони натрапили на покинуту будівлю. Звідти так і віяло холодом та прокляттями.

-Залишайся тут
-Але ж, Ґето-сенсею!
-Айяме-чан, залишайся тут. Я всього лише хочу перевірити цей будинок. Зі мною не трапиться нічого поганого.
-Добре...
-Не сумуй, в слідуючий раз підеш зі мною)
-Ура!)

Чоловік зайшов до будинку. 7 хвилин стояла могильна тиша.

-Що за?
Скло на вікнах розбивається, а через стінку вилітає напів-притомний Ґето.

-Ґето-сенсей!
-Не хвилюйся, все добре)
-Я бачу, як все добре!
-Не злися. Бачиш оте прокляття?
-Так
-Не смій до нього підходити, це спеціальний рівень. Воно вб'є тебе, якщо ти зараз же не підеш звідси. *Кха*

Pov Айяме

Це... Кров...
Ґето-сенсей тяжко поранений. Він в любу хвилину може втратити свідомість. Я не взяла свою катану. Чорт. Думай, Айяме, думай. Я повинна викликати підмогу. А також я повинна затримати цього здоровила, доки не приїде підмога.

Кінець pov Айяме

-Ґето-сенсею, ви можете підвестися?
-Не думаю, що сам зможу
-Я допоможу
-Не турбуйся про мене, тікай сама.
-Нізащо, я не кину вас
-Тепер розумію чому Сатору хотів щоб саме я тебе навчав
-Чш~. Не говоріть

Дівчина перенесла свого сенсея до більш тихого місця.

-Вчителю Ґето, я вже написала вчителю Годжо, він не зможе швидко приїхати бо ми далеко і ще затори на дорогах.

*Чийся крик*
-Вчителю Ґето, будьте тут і не смійте підійматися!
-Айяме, не смій туди йти! Айяме, Айяме! - та дівчина вже побігла.

Pov Айяме
Це прокляття напало на людей, я повинна діяти.

-Гей, здорованю, я тут!
Прокляття пробігло на дівчину.

Коротше кажучи, я не вмію описувати бої тож скажу так, Айяме билася проти спеціального рівня без зброї і в рукопашну, толком не володіючи проклятою енергією. Дівчина виграла трохи часу і люди повтікали від того будинку. За цей час сюди встиг приїхати Сатору та прикінчити прокляття.

Біловолосий чоловік підійшов до дівчини.
-Ти що, зовсім з глузду з'їхала?

Я більше не можу... Моє тіло слабне, а очі покриває темрява...

-Айяме? Айяме!!!

Кінець pov Айяме

------------------------
Так, так, це знову я, ваш автор)
Вибачте, що довго не було. Постараюся писати глави швидше.
Люблю вас, мої котики)