Хранителька

Частина 2

Цей тиждень пройшов нудно, сіро й однотонно. Люсі збирала всі свої речі і в останню ніч перед від'їздом засинала вже в пустій кімнаті.

Прокинулась дівчина рано —вранці і пішла востаннє пройтись по саду. У неї були змішані почуття щодо переїзду. З одного боку це цікава і захоплива пригода як вона завжди й мріяла, а з іншого їй потрібно покинути місце яке вона вважала своїм домом. Але все було вже вирішено за неї, і вибору не було.

Коли дівчина повернулась додому збори були у повному розпалі . У неї було все складжено, так що Дваєр востаннє зайшла в свою пусту кімнату, взяла валізи і пішла у двір.

У дворі тато сидів у машині поки матір з Марком ще бігали збирали речі. Люсі сіла до батька в машину і взяла на коліна Арчі. Запанувала незручна тиша. Першим її порушив батько.

—Доню ми переїжджаємо у Лондон до моє старшої сестри Евелін.

—А я з Марком житиму в одній кімнаті? — схвильовано спитала дівчина, розуміючи якщо це станеться то вона точно е переживе.

Батько точно чекав не такого запинання але всерівно відповів.

—Ні. Твоя тітка дуже багата. Вона разом із своїм чоловіком і дітьми живе у великому особняку, тож виділити їй вам дві кімнати не було проблем.

— А ми зможемо залишити Арчі. Нам ж не прийдеться віддавати його?

— Так. Вона дозволила нам залишити Арчі.

—Урааа. А чому я не знала про неї?

— Наші батьки дуже хотіли щоб ми продовжили їхній сімейний бізнес. Евелін завжди мріяла про це, вона знала що у цьому світі вона не пропаде і насолоджувалась цим відчуваючи себе вищоб над рештою. 

Я ж пішов іншим шляхом. Мені хотілось досягти всього самому і я стрався вчитись, працював й відкладав грші на свою мрію. Батькам не сподобалось це. Вони хотіли щоб я з Евелін став їхньою абсолюною копією — батько на мить зупинився ніби вагаючись чи продовжити свою розповідь.
— Тату, розкажи що було далі! — запитала Люсі яка із захватом слухала цю історію, яка чимось нагадувала вигадку, хоч і була справжньою.

— Ну добре. Батьки віддали Евелін за Вільяма який був старший за неї на шість чи то навіть на сім років. Вона не любила його але заради грошей була гото на все.

Люсі закрила очі пробуючи запам'ятати все до єдиного слова.

— На мені також хотіли одружити якусь паночку , яка прагла тільки грошей і нічого більшого. Мені тоді було двадцять років а Евелін двадцять шість.