Допоможи мені |Я буду з тобою завжди|

Розділ 5. Захисник

Даня

Я увійшов в аудиторію й зупинився коло входу, побачивши біля Лілі Алекса.

–Дурна спроба вивести мене на рівність, Лілю–мовив Алекс.

–Що? Та нащо ти мені здався? Ти дуже високої думки про себе–дівчина явно нервувала.

–Та невже?–хлопець пішов ближче–можеш мене поцілувати маленька. Це буде нагорода тобі в твоєму маленькому спектаклі.

Вуста Алекса розтягнулася в посмішці.

–Що? Нахіба воно мені треба?!

–Не переживай, твій підставний хлопчик про це не дізнається.

Десятки очей були спрямовані на неї, дехто навіть вже дістав  телефон. Алекс протягнувся до її обличча рукою й Ліля скипівши, замахнулася, щоб дати йому ляпаса.

"Час діяти"–промайнула в мене в голові.

Я попрямував до дівчини, ловлячи її руку. Ліля спрямувала на мене сповнений злості погляд.
Алекс голосно засміявся.

–А ось й твій песик прибіг–він поклав мені на плече руку й постукав по ньому–молодець, гарна гра чюваче, але досить, я погоджуюся забрати Лілю назад в свої розпростерті обійми.

Злість кипіла в венах й я намагався не показувати цього. Швидкий погляд на Лілю й я зрозумів, що вона чекає на мою відповідь.

–Дівчині не дуже пасує битися–зауважив я–пішли..

–Ох, ну звичайно, захисник тут знайшовся.

Рука стиснулася в кулак й я не помітив, як вона прилетіла в обличча до Алекса. В залі почулися шоковані охання та крики.

–Якого дідька?–зкрикнув Алекс.

–Ще раз я хоча б почую писк від тебе в бік Лілі, й на тебе чекатиме щось гірше, ніж юшкою з носа.

Ліля шоковано дивилася на мене й я потягнув її за руку до виходу з аудіттрії.

☆★☆

–Лате на кокосовому й американо.

Я поглянув через плече на Лілю, що сиділа за столом й розглядала свої руки. Вона неначе зависла. Важкий видих.

–Ваша кава–почувся голос бариста.

Я поклав 150 гривень й взяв дві філіжанки з кавою.

–Решти не треба, то чайові–вуста дівчини розпливилися в посмішці й вона кивнула в знак подяки.