Кохана Варвара

Розділ 3

АЕХАКО

—

Розкажи мені все.

Вона стискає свої маленькі людські руки і виконує мою вказівку. Її страхи виливаються назовні – все те, що вона чує скрізь дивну раковину у своєму вусі, і її побоювання, що вони повертаються, щоб забрати її. Поки вона говорить, її обличчя сповнюється жахом, і мені боляче від того, що вона приховувала це всередині себе, що Кайрі здавалось, що це тягар, який вона повинна нести самотужки.

Проте вона не самотня. Вона належить мені.

Закінчивши говорити, вона витирає кутики очей, змахуючи сльози, перш ніж вони замерзнуть на її щоках.

— Скажеш мені що-небудь? — просить вона мене.

— Чи можемо ми витягнути цю мушлю з твого вуха?

Вона хитає головою і доторкається до неї.

— Я намагалась. Без хірургічного втручання не вийде, і деколи я думаю, що легше просто взяти і відрізати це кляте вухо, але боюся, що там є частина яка простягається значно глибше у мою голову, — вона прикушує губу. — Мені б не хотілось робити собі лоботомію.

Я не знаю цього слова, але розумію, що вона має на увазі – вона достатньо мудра, щоб не лізти в речі, які вона не розуміє.

— Тоді ми повинні витягнути її з тебе, — я гладжу її по волоссю. — Я все одно піду з тобою, Кайро, але ми повинні розповісти іншим. Не варто брати їх зі собою, якщо це може поставити їх життя під загрозу через твою присутність.

На її обличчі з'являється легке занепокоєння.

— Ти думаєш, що я готова наразити їх на небезпеку? Це останнє, чого я хочу. Я хочу втекти подалі від печери, щоб ніхто не був у небезпеці, крім мене.

— Якщо ти думаєш, що вони вже повертаються по тебе, — кажу я, дивлячись на інопланетний пристрій, що прикріплений до її голови. — Тоді краще, якщо ми не будемо поряд з іншими. Ти не погоджуєшся зі мною?

— Ти маєш рацію. Я мала б розповісти це раніше, — Кайра виглядає розбитою.

— Не треба соромитись свого страху, — кажу я їй, піднімаючи її обличчя, щоб вона подивилась на мене. — Я не відмовився від тебе. Не бійся.

Від занепокоєння в неї на чолі з'являються зморшки.

— Але це небезпечно.