Нещодавно згадала цей вірш, і захотілося залишити його поруч із цією роботою, тому що разом вони у мене викликають спільні пристрасно-колючі почуття й присмак страждання від нерозділеного кохання.
"Ну скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг?
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Будуть Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ж ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я...
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя."
Василь Симоненко
24.09.1962
YOU ARE READING
трагі-комедія - minsung
Fanfictionтвоє ім'я на широкому білборді, любов скінчилась на останньому акорді. поклявся в вірності і впав до твоїх ніг, шкода, та вкрасти серце я не зміг. (або: Мінхо грає головні ролі в п'єсах на сцені великого театру, а Джисон хотів би грати головну роль...
