Romēn no sekai

Кінець першої гри

- «Час в дорогу», - без єдиної помилки Мегурі вертіла руками у повітрі, щоб до Руд, як до правої руки голови клану нарешті дійшло, що потрібно зробити.

Минуло два роки, як Мегурі потрапила у лісовий клан і вирішила у нім залишитись. За маскою попереднього глави вона із бруду та палок, міцним батогом перебудовувала прогнилу купку дикунів колишнього суспільства на рабів її ідеї відродження людства.

Про ідею демократії, можна було забути взагалі. Людина, що якимось дивом змогла пережити велику навалу, не по своїй волі змінилась назавжди. Єдиним її бажанням стає - вижити. Навіть якщо приходилось битися із жорсткою реальністю.

У час повної нестабільності та хардкорного режиму виживання, змінити людей, а тим більше направити їх у потрібну течію - мало бути не з легких задач. Однак Мегурі просто не давала їм іншого вибору, та не давала й собі шансу відступити. Нарешті пристосувавшись до нової системи й устрою життя - вона почала використовувати її на своє благо.

Так із ринку почали купувати сильних магів та батарейок. На перший погляд, слабкі маги, ставали найсильнішими козирями. Самі навіть не знаючи, вони раптово відкривали у собі неймовірні техніки й ставали важливими ланками нового суспільства. Замість машин із горілкою, почались закупівлі різних матеріалів під будівництво.

З часом, колись розмита глина під ногами й хлипкі халабуди із брудних килимів стали деревʼяними будівлями та прокладеними камінням дорогою - їх галявина стала схожою на непогане селище, де стало можливо розводити худобу та вирощувати продукти.

Хоча з останнім були складнощі.

У правилах АеМ ринку, людина або група людей не мають права вирощувати великий об'єм продуктів, перевищуючи масу тіла одного фермера; створювати торгові точки або ринки, для подальшого торгування. Однак, є одне але, комісія АеМ ще ні разу не знаходила клан Ареса у лісі. Хоча за правилами, вони могли зʼявитись із перевіркою коли й скільки б захотіли. Великі скупчення людей мають бути під контролем, як вони стверджують. У разі, якщо так і продовжиться, то можна на свій ризик почати будувати незалежність від ринку та проклятих ігор.

Насправді ж, саме зима справжнє випробовування. Холодні вітри, морозні ночі, проймає до самих кісточок. Коли без багаття, перестаєш відчувати не тільки руки й ноги. Перша зима була найгіршою й найскладнішим пеклом. Сірі хвостики над білими деревами так і хотіли зрадницьки видати місцеперебування їх клану. Скільки б Мегурі не думала над зимою, але точно вирішила, що на наступний рік вона підготовить усе, щоб зручно і в теплі перечекати її, не висовуючи й носу на двір. І хоча їй так сильно не вистачало сонячного проміння, Арес "захворівши" від сили тричі виходив на повітря.