ми - спотворені душі,
нам вже нема каяття.
як бензин у калюжі
бруднить воду життя,
так і ми один одному. так і ми. ти і я,
забуваєм, що люди. Що в нас є почуття.
як навіжені у натовпі
цих нав'язливих дум.
ми обидва в халепі.
я відчуваю твій сум.
він такий голосний, що аж глушить той шум,
що лунає із серця неналаштованих струн.
«будем разом у вічності»
так я думав колись,
а прокинувся в дійсності,
де ми вже розійшлись...
пам'ятаєш той місяць, під яким ми клялись,
що весь світ зачекає, бо наші душі недостатньо сплелись?
_________________ _ _ _
його там вже немає. не віриш? тоді сам подивись
