НеХаЙ

ОСТАННЯ

Нехай 

Нехай рядків оцих , ніколи не побачиш .

Згорять вони як я , о півночі на кухні . 

І попелом підуть , мітсатми  між провулків .

Неосмілюсь мовити ще раз .

Як вперше бачив вогники в очах .

Як літерам радів , не слухаючи слів .

Як до сих пір , блукаєш у моєму сні .

Нехай ніколи не побачу , усмішку твою яскраву .

Котру , щиро дарувала ти . 

І сльози , котрими душу заливала . 

І як крутила носом , почувши запахи різкі .

Нехай не прийдеш у вісні . 

Та буду завжди поруч , хоч де б не була ти . 

Я буду запахом різким ,  що пройде поруч . 

І дурнуватим жартом , котрий від інших ще почуєш ти . 

Я буду попелом , о півночі рознесеним містами . 

Я буду поруч , але в далечині ...

Не хотів 

Ти що не чуєш ? 

На справді , чую , але не хотів ...

Не хочу слухать літери порожні .

Та й бачити не дуже хочу .

І споглядать оте , що бачу навкруги .

Ніколи б , цього всього  не хотів .

Не хочу бачити я правди в людях , котру старанно загортають у перині із брехні .

Не хочу чути те "пробач " , котре лунає ехом намагань спокутати гріхи .

Як биж не бачить ззовні , театральну радість в тих , хто гордо назива себе , людиной .

А сам у час важкий , покине , як цуценя обабіч чужого тину .

Або як матір , не коханую дитину .

Але , але , але ...

Бачачи це все , я знову широко всміхнуся , щирій їх брехні . 

І знову в очі подивлюся , змарнілим поглядом своїм .

Почую тихий шепіт каяття , котрий загруз , назовні вже немає вороття .

Як биж усе було так легко , а так ...

Лиш фраза  , банальна і ганебна .

Я вибачаюсь , повторіть будь ласка ще раз ...

Не страшно 

Не страшно , ходить самому у ночі .

Не страшно бачити , нічні жахи .

Не страшно помилятись , ідучи . 

Не страшно  в сон упасти , на вічні віки .

Цього боятися не варто . 

Лишень одне насправді страшно .

Не лишить і думки по собі .

Щастя 

Щастя , що воно таке ? 

Для когось це , самотності хвилини .

Іншому , друзів більше , а ніж дум о серед ночі .

А тому лиш би грошей більше .

Для когось , Кант і Ніцше .

У кожного воно своє ...

Таємне десь заховане лежить .

Одні його знайшли з рання .

А інші  й досі , женуться по життю . 

Так , що воно таке , те щастя ? 

Чи я його наздожену ...

Сон

Мій день уже скінчився .

А твій тільки почавсь. 

Нехай він буде теплим. 

Може й сніжним як того хотіла й хочеш ти .

Не таким , як наша зустріч на прощання .

Нехай буде, як фотографії старі , в яких всміхалась щиро , від душі .

Ну а мені ...

А , що мені?

Аби лишень , явилась ти у сні ...