Нехай
Нехай рядків оцих , ніколи не побачиш .
Згорять вони як я , о півночі на кухні .
І попелом підуть , мітсатми між провулків .
Неосмілюсь мовити ще раз .
Як вперше бачив вогники в очах .
Як літерам радів , не слухаючи слів .
Як до сих пір , блукаєш у моєму сні .
Нехай ніколи не побачу , усмішку твою яскраву .
Котру , щиро дарувала ти .
І сльози , котрими душу заливала .
І як крутила носом , почувши запахи різкі .
Нехай не прийдеш у вісні .
Та буду завжди поруч , хоч де б не була ти .
Я буду запахом різким , що пройде поруч .
І дурнуватим жартом , котрий від інших ще почуєш ти .
Я буду попелом , о півночі рознесеним містами .
Я буду поруч , але в далечині ...
Не хотів
Ти що не чуєш ?
На справді , чую , але не хотів ...
Не хочу слухать літери порожні .
Та й бачити не дуже хочу .
І споглядать оте , що бачу навкруги .
Ніколи б , цього всього не хотів .
Не хочу бачити я правди в людях , котру старанно загортають у перині із брехні .
Не хочу чути те "пробач " , котре лунає ехом намагань спокутати гріхи .
Як биж не бачить ззовні , театральну радість в тих , хто гордо назива себе , людиной .
А сам у час важкий , покине , як цуценя обабіч чужого тину .
Або як матір , не коханую дитину .
Але , але , але ...
Бачачи це все , я знову широко всміхнуся , щирій їх брехні .
І знову в очі подивлюся , змарнілим поглядом своїм .
Почую тихий шепіт каяття , котрий загруз , назовні вже немає вороття .
Як биж усе було так легко , а так ...
Лиш фраза , банальна і ганебна .
Я вибачаюсь , повторіть будь ласка ще раз ...
Не страшно
Не страшно , ходить самому у ночі .
Не страшно бачити , нічні жахи .
Не страшно помилятись , ідучи .
Не страшно в сон упасти , на вічні віки .
Цього боятися не варто .
Лишень одне насправді страшно .
Не лишить і думки по собі .
Щастя
Щастя , що воно таке ?
Для когось це , самотності хвилини .
Іншому , друзів більше , а ніж дум о серед ночі .
А тому лиш би грошей більше .
Для когось , Кант і Ніцше .
У кожного воно своє ...
Таємне десь заховане лежить .
Одні його знайшли з рання .
А інші й досі , женуться по життю .
Так , що воно таке , те щастя ?
Чи я його наздожену ...
Сон
Мій день уже скінчився .
А твій тільки почавсь.
Нехай він буде теплим.
Може й сніжним як того хотіла й хочеш ти .
Не таким , як наша зустріч на прощання .
Нехай буде, як фотографії старі , в яких всміхалась щиро , від душі .
Ну а мені ...
А , що мені?
Аби лишень , явилась ти у сні ...
YOU ARE READING
НеХаЙ
PoetryНехай буде , без жодного редагування , хай залишиться тут , живим ... Таким як є . справжнім , щирим і одним ... Нехай буде , і ще як кому цікаво , він досі тут . І він вже не живе , а просто так існує , та й таке . Таким колись давно він був , ну...