Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 84

"Ось воно!"

Я випустила з рук пасмо відстриженого волосся й пішла взяти факел. Тоді, підібравши шматок дерева, я розчавила кінець об каміння, через що обвуглена частина легко розламалася.

Коли я надрібнила достатньо обпаленого дерева у вугільний порошок, то відкинула факел та зібрала порошок руками.

Потім я повернулася до останків, і почала обережно втирати сажу у поверхню сувою.

— Що ти тепер робиш?

Кронпринц, який мовчки спостерігав за мною, знову підійшов ближче.

— Я видаляю вологу, аби легше відділити ділянку паперу від кістки.

Кронпринц незрозуміло подивився на мене і промовив:

— Я не розумію, нащо ти все це робиш. Чому ми не можемо просто відрізати кістки?

— Це єдиний спосіб зберегти і скелет і сувої настільки, наскільки можливо. Якби ж тільки у мене був пінцет чи щипці...... — пробурмотіла я собі під носа, не звертаючи увагу на його сварливі слова.

Присівши, я голими руками почала наносити вугільний порошок, жалкуючи, що в мене не було латексних рукавичок, які були такою звичайною річчю у моєму справжньому світі.

— Ти вивчала археологію? — раптом запитав Каллісто.

Мої руки зупинилися.

— Я...... — я знову продовжила рухатись, сподіваючись звучати невимушено. — Я лише прочитала кілька книжок про це вдома.

— Принцеса така дивна. Ти, здається, цікавишся лише тими речами, якими інші дворянки ніколи б в житті і не подумали займатися.

— Дякую, я прийму це за комплімент, — зціпивши зуби, сказала я, намагаючись сконцентруватись на нанесенні порошку на обидва сувої.

Тепер мені залишалося лише почекати, поки попіл вбере вологу.

Вкриті сажею руки були у безладі. Я вдивлялася в них, думаючи, як я взагалі зможу їх відчистити і тоді......

— Ось, — сказав раптом Каллісто, простягнувши щось мені. — Протри руки.

Кронпринц пропонував мені свою хустку. Я з подивом дивилася на неї і подякувала.

— Я не знала, що Ви носите із собою такі речі.

Я сказала це, не подумавши, але кронпринц невдоволено пирхнув, наче мої слова його образили.