Переслідувач

...

-Що за чорт прошепотіла я холодному жовтневому повітрю, дивлячись на те страхіття яке бачила перед собою.

Я дивилась на нього, він - на мене. Я бачила його темні, карі очі, єдине що можна розгледіти крізь його маску. Його маска.... вона була ніби його друга шкіра. Від очей у нього були патьоки чорного кольору, губи були намальовані чорним,
На лобі маски були написана фраза, значення, якого я не розуміла(поки що)

Ми стояли так,напевно з хвилин 5, дивилися одне на одного, в голові я думала "що це за придурок, який в 12 ночі вирішив пограти в хелоувін?" Він, ніби прочитавши мої думки, відкинув сокиру, і жестами показував незрозумілу картину, махнув рукою,побачивши, що я зовсім не розумію, що він там жестикулює , і підняв мішок який лежав поряд, показав пальцем на нього ніби говорячи "дивись, що зараз буде". Піднявши мішок, догори дригом, він висипав, те що там було, коли я це побачила - закричала

То були відрізані кінцівки... Пальці, стопи, руки і.... Голову, це була голова...
Недовго думаючи я почала бігти, бігла щодуху, тільки й чула, як воно сміялося, насміхалося.

Добігши до гуртожитку я сіла на лаву, біля входу, щоб перевести подих. Єдине, що світилося тоді в моїх думках було "що за нахуй, , якщо це не моя кукуха почала їхати за небокрай, то вона точно поїде, якщо те що я тільки що побачила було насправжки"