ПОЛІТИКА ЗЄДНАЛА НАС

ПЕРШИЙ ДЕНЬ У ДОМА

POV UKRAINE

Мені зараз не почулося.Ми просто друзі?Зараз мені на душі стало ще больніше.Я перестала відчувати стукання серця у своїх грудях.
Я як ніби уже відхожу на той світ.І це остані мої секунди життя.
Мені уже не хотілося рвдуватися нашій зустрічі.Було дуже важко тримати цю паклюжу усмішку.
І чому я така жалка?Чому я усьому вірю.Надіюся до станового ,що усе буде добре.Але це зрозуміло бо надія помирає останньою.І зараз вона померла.Я зараз як пусте тіло яке просто хоче здаватися веселим та з душею.
Але це мені важко вдавалося.Я ледве натягувала цю усмішку на своєму лиці ,щоб США нічого не запідозрив.

  - Звісно.Нажаль мені уже час іти.Папа!-🇺🇦.

  - Бувай-🇺🇲.

Радісно відповів американець.А у моєму голосі чулися лише частинки суму і так далі.Я покірно ішла за доволі злим Ізралієм.Який не збирався якось розпочинати розмову.Тай я після цього не сильно хочу з кимось говорити.На душі так паскудно ,що єдине ,що зараз мені хочеться це розплакатися і виплакати увесь цей біль.Але я не могла.Я маю стани набагато сильнішою країною і не зважати на духовий біль.Як ніби його і зовсім не має.
Коли ми уже вийшли з лікарні я подякувала і швидко пішла додому.
Я не мала ніякого бажання перебувати тут.Після тих слів ,що мені сказали то я ледве ішла.Як я зовсім могла подумати ,що такий як він зможе признатися мені у кохані.
Він ж най багатша та ,най сильніша країна на цілому світі.А я як та дурочка надіялася ,що ми знову будемо разом.

З такими думками я нарешті прийшла додому.Піднявшися на потрібний поверх та постукавши я з нетерпінням чикала брата.Хоть хтось мене радий бачити і насправді.
Як тільки двері відкрили усе ,що я встигла зробити це зайти у невеличкий коридорчик і зачинити за собою двері.Бо на мене як той хижак з обіймами налетів УПА.Усім своїм видом чоловік показував ,що сильно скучав за нею та переживав.
Так як у нього були:великі чорні мішечки під очима, замучений вигляд, червоні очі та його ніжна та така рідна усмішка.Яку я уже тиждень як не бачила.Від такого жеста на душі одразу стало легше але усерівно осад залишився.І я розуміла ,що надовго.
Обнімалися ми так приблизно 5 хвилин і коли я уже хотіла відійти то повстанець не хотів мене відпускати.Але мені усерівно вдалося вибратися з полону.

Присівши за стіл брат почав запалювати мене питаннями та паралельно називаючи теплого борща у тарілку.Хоть він і повишив тон але я повністю розуміла ,що він дуже сильно переживав.Але це було і не дивно.Одного разу по його словам він не зміг мене врятувати.Тому не дасть ,щоб зі мною знову щось сталося.
На це я лише усміхалася так як він водночас був серйозний та такий милий у цьому біленькому фартушку.

  - Почикай УПА.Я навіть не встигаю обдумати питання як ти задаєш уже 2 та 3-🇺🇦.

  - Добре.Як це усе зовсім сталося?!Це той твій Амерменка чи як його там звати винен?!-🇦🇴.

  - Якраз і навпаки.Він спас мені житя.Він замість мене попав під колеса машини.Хоча я зараз мала бути на його місці і стогнати від болі..-🇺🇦.

Перед моїми очами знову сплела та картина.Тому хоть якось втекти від тих спогадів я звернула увагу на брата який стояв вшоці не ховаючи цього.По його очах тай по лиці було видно ,що він приємно здивований.
І це радувало.Що мій брат хочаби когось може вподобати.

  - Якщо це правда то...Між вами щось було?-🇦🇴.

  - Так але це занадто велике слово до наших дій...Ми просто поцілувалися...Але він сказав ,що ми будемо друзями..-🇺🇦.

Я одразу відчула набирання рідини у  своїх очах.Підступні сльози знову наближалися.І як я би їх хотіла втримати але усе-таки одна сльоза потекла з пого ока.І потихеньку почала скочуватися по моєму лиці.
А пізніше і зовсім капнула на мої сірі штани.А за нею і інші сльози потекли.Хоча моє лице було просте не показуючи емоцій но на душі було геть лячно.Через пару секунд я відчула ніжні обійми на собі.Яким мені так не хватало.На душі одразу стало набагато легше.

  - Не переживай так за нього.Він ще не знає кого втрачає.Тай ще він мені не сильно подобався.Деколи коли ти про нього розказувала хотілося аж вбити його..Якщо тобі настільки важко то згадай тих людей які тебе люблять.Може ти маєш якогось друга який тебе кохає.Попробуй з ним подружитися і дізнатися одне одного поблище-🇦🇴.

Турботливо та лагідно промовив УПА.І чесно сказати я справді над цим задумалася.США не один гарний та турботливий чоловік на цій планеті.То може мені про нього забути...Якщо я його забути то знайду інші стосунки але можливо буду не щаслива.Чи зможе моє серце знову покохати когось настільки сильно як Америку.
Але я не встигла додумати як хтось постукав у вхідні двері.Брат перший вскочив з місця і пішов до дверей.
А я за ним у слідом.Не дивлячись у невеличке віконечко УПА відкриває двері і там стояв...

Далі буде...