Ну і де ти зараз?
Під землею?
І як там проходять дні?
Я передам тобі звістку,
Що небо таке ж блакитне,
Що люди такі ж дурні
Твоє лице застигло в усмішці,
Коли я бачив тебе в останній раз
Твої долоні загрубілі,
Працею вимальований анфас
Нагадують мені ті дні,
Коли всі були живі
Ти пішов до матінки в могилу
Тепер нехай рідна земля
В пам'яті моєї без ліку
Викарбує назавжди твоє ім'я
