Сповідальниця край гробниці / Reading the Remnants

1 Розділ : «Узимку, 1924-го року»

«Узимку, 1924-го року».

  Смутно нависали градові хмари вздовж розпростертих країв, що здавалося, от-от, і вони обляжуть небом та поллє як із відра рясним дощем.

  Чи то сльотяна пара, чи то мла, долинали з бамбукового кошика-пароплава. Навколо стояв різкий сморід розжареного вугілля, що легко западав у ніс, від чого, на тлі цих пахощів, парові булочки здавались не такими й запашними.

  Згодом верх бамбукового кошика відкрився, явив взору кілька апетитних булочок. Чоловік зазирнув всередину, слідом похитавши головою, він підсумував:

– Їй-богу, Ваше тісто густіше нікуди!

  Старець же, який торгував домашніми булочками вже зо двадцять літ на одному провулку, з гніву плюнув у його бік, гримнувши кришкою наостанок.

– Тю!.. Зроду небачено… То нашому Ту Лаояо* не слабо позневажатися над старим за бозна-яке тісто! А сам як?! Перш ніж дорікати комусь, увізьми його взуття й пройди його шлях! Нині молодь геть страх загубила чи що?! Тьху-тьху!

*老么; lǎo yāo – наймолодша дитина в сімʼї.

  Від слів старого Ту Лаояо залився сміхом, а з часом оговтавшися, він заховав свої руки в довжелезних рукавах й урочисто промовив:

– Згода, згода, каюся! Вашим паровим булочкам, старцю, воістину немає рівних! Ви справжній умілець, раз близько двадцяти років торгували ними!

  Парубок не взявся зосереджувати увагу на старому, тому сміло продовжив свій шлях здовж провулку. Він завернув за рогом і присів навпочіпки попри кіоску з куривом питаючися:

– Хазяйко, не підкажете, який у Вас сьогодні тютюн мається?

  Хазяйка кіоску була худорлява й немічна жінка з млявим обличчям. Її волосся було підстрижене коротко, що оголювало сторонньому зору ніжну шию; на лобі ж виднівся нерівно-підстрижений чубчик, наче переживший безліч незгод за своє існування. Трохи вище, на маківці у неї мався заношений капелюх-ґвапі*, що придавав їй дещо сміхотворного вигляду.

*瓜皮帽; guāpímào – досл. капелюх у формі динної кірки; капелюх-ґвапі – традиційний убір в китайській культурі, поширений з династії часів Мін. Згодом, за династії Цін, капелюх вдягався виключно чоловіками. Але з її крахом, вона поступово вийшла з моди.