І ніхто не знає скільки болі вона пережила.
Скільки всього за своє життя побачила.
Проте вона продовжувала:
жити , любити , думати , творити.
Писати вірші заховуючи в їх свої переживання та біль.
Слухати музику , приховуючи свою паніку.
Готувати щоб заспокоїтись.
Ніхто не дізнається якою ціною вона себе полюбила.
І якою жахливою людиною опинилась в її житті одна людина.
Три роки підряд вона її била, ненавиділа та гнобила..
Якої болі їй завдали , щоб зрештою вона себе полюбила та його відпустила.
В житті її постійно були нелюди.
Проте не всі.
Про тих людей у неї всі її вірші .
Про тих людей у її тепло в душі.
Про тих людей у неї пам'ять назавжди.
Вона любила як ніхто.
Терпіла те, що неможливо.
Хотіла самого простого:
Любові, вірності, уваги та поваги.
Вона давала все , взамін лише скандали.
Ці почуття жорстокості дали їй зміни.
Змінивши своє ставлення до тієї людини,
Вона відкрила на світ очі та нарешті зрозуміла:
З ким жила , що пробачала , що терпіла.
Намагалася піти - він не пускав.
Усе її лякав .
Набравшись сил вона все йшла і йшла та він все ж її тримав.
Синці на руках й ногах.
У дзеркалі в очах її страх.
Їй погано, вона лежить на підлозі ,
Течуть по щоках її сльози.
Він стоїть її б'є.
Трусить в руках своїх взад і вперед, на ліво на право.
Тіло тремтить, в очах все розмите, серце розбите.
В його погляді ненависть.
В душі його злість.
Вона була сильною та водночас слабкою.
Проживши весь страх , втративши всі сили терпіти, вона вірила,
Ось-ось , прийдуть зміни.
Зміни не йшли , вона тікала від нього - він не пускав.
Їй боляче , тяжко , вона благає про допомогу та поруч нікого.
Тепер вона сильна . Кохана собою.
Проте якою ціною...
