Сонце, ти мій(В Процесі🖤)

13 частина

М,х- ми джисона з дому виганяєм
Д- всмислі
Ф і Х- ахахаххахахаах
Д- чо ржеш
М,х- ахах ладно Фелікс пам'ятаєш ви з Соні працювали і збирали гроші щоб кожен міг з'їхати.
Ф- ну
М,х- в мене і чоловіка з'явилися проблеми з роботою, тож нам потрібно переїхати
Ф- стоп, що? Куди, наскільки?
Д- да не переживай ти так я остаюсь
М,х- ми їдемо в Каннин, не знаємо  на скільки, але на довго. Там квартиру ми вже купили, а Сону тут дивимося будиночок на окраїні. А сьогодні ходили забирати документи.
Ф- ого, зрозуміло. А Джисоні вже в нас великий буде сам жити хаах
Д- ну а ти шо думав
М,х- ем Міст..
Х- можна просто Хьонджин
М,х- добре, Хьонджине можна тебе?
Х- так звісно
Вони підійшли:
М,х- слухай Хьонджине, не буду тянути. Ти ж знаєш історію з не справжніми батьками Фелікса і про те що його мачуху вбили?
Х- ну
М,х- його отчим підозрює Фелікса і шукає адже після того як пропала його жінка за нею і він. Спочатку він прийшов і шукав його в нас і приставав до Джисона. Потім по п'яні ходив до його на роботу. В нас були проблеми з роботою ми і так в планах були переїхати а Сона залишити тут в цьому районі. Тож коли він почав приходити до його і за шкірку тепти щоб той сказав де його друг, а той і сам незнав. Я не знаю що в вас там сталось, якщо потрібно то самі розповісте. Але прошу, захисти Фелікса від тої сволоти, він мені тепер як другий син.
Х- не переживайте, він його не троне.
М,х- дуже тобі дякую) але тільки не говори йому про це, він як взнає що це через його ми переїжаємо, він собі цього не пробачить, його характер дуже м'який, і подавлений через це нестерпне життя в дитинстві, тож він завжди винить себе...
Х- Тітонька Хан все буде добре, я вам обіцяю.
Поки вони говорили хлопці вже обмінялись номерами та соцмережами. Мама Хан і Джинні повертаються.
Х- що ж Ліксі йдемо
Ф- а так точно йдем) Соні я тобі ввечері напишу.
Д- окей буду ждати
М,х- бережіть себе, хлопці.
Вони розійшлись, Джисоні з мамою пішли до директора а Хьонлікси на вулицю, др машини.
Х- ліксі а хто це був?
Л- коли мене всиновили з мене завжди іздівались, але потім до мене підійшов хлопчик і простягнув мені руку коли я сидів на земні з побитими руками і ногами. Це був Джисон, відтоді ми стали дружити. Він жив навпроти мене тож чув всі п'янки і часто запрошував до себе переночувати. Між нами всього різниця один день. Та жіночка це його мама - Хан Син Хо, вона завжди приймала мене, я відчував себе бродячим псом якого покинули а вони добрі люди які прихистили  мене. Я їм дуже вдячний за все, вони хоть трішки розрядили моє життя любов'ю) на його лиці була посмішка, хоть і маленька проте така щира що може зарядити теплом все навкруги. Цей хлопець і справді Сонце... яке Хван хоче зробити яскравішим і щасливішим

Частина маленька і не дуже цікава просто писала дуже сонна. Не думаю що фф цікавий, мабуть його буду писати тільки через те що придумала цікаві моменти на майбутне. Продовжувати?