Я бачу тебе

Частина 13

– Правильно, маленький дурню, ти н-не дурний, – серйозно погодився Бай Ту.

Цзянь Бао з сумнівом подивився на друга.

– Якщо маленький дурень не дурний, то чому маленький заїка все ще заїкається?

Сяо Лянь і Бай Ту розвеселилися від його запитання. Цзянь Бао не зрозумів, чому вони сміються, але засміявся разом з ними.

Поки Цзянь Бао продовжував тикати гілкою в мурашник, Сяо Лянь задумливо дивився в спину юнакові. Настала його черга підійти ближче до Бай Ту та обережно запитати: – Чи можна вилікувати Цзянь Бао?

Бай Ту розчаровано похитав головою.

– Не можна. Вчитель сказав, що мозок маленького дурня не пошкоджений, він таким народився.

Сяо Лянь зітхнув: – Якби ж то тільки можна було вилікувати.

На його плече опустилася рука Бай Ту, який поплескаю нею, знову втішаючи.

– Нічого с-страшного, маленький дурник д-дуже задоволений кожним прожитим днем. До того ж він н-не дурний, і багато чого роз-розуміє. А ще він н-навчився п-писати своє ім'я!

Спостерігаючи за хлопчиком, який розважався з мурахами, Сяо Лянь не міг не посміхатися.

– Ти маєш рацію, він дуже щасливий.

Безтурботний і невимушений маленький дурник перебував у чудовому настрої.

Невдовзі з кімнати молодого господаря вийшов Бай Чжу. Сяо Лянь привітався з ним, а домогосподар Янь відразу запитав: – Лікарю Бай, який ваш діагноз?

Коли Бай Чжу похитав головою, у всіх завмерло серце, навіть у Янь Сідуна, який ледь не зронив золоті боби.

– Будь ласка, поясніть? – промовив Сяо Лянь.

Бай Чжу зітхнув.

– Ситуація виглядає не дуже добре. Є невелика надія, але це займе багато часу. Я чув, що пан Янь посів перше місце на провінційному імператорському іспиті. Якби ж ми зустрілися з ним раніше, він зміг би взяти участь у черговому іспиті наступної весни, але, боюся, зараз це неможливо.

Коли присутні почули, що є надія на зцілення, їхній дух підбадьорився. Спершу, варто було Сяо Ляню побачити, як Бай Чжу хитає головою, його від страху прошиб холодний піт, але тепер він міг зітхнути з полегшенням: – Головне, щоб він зміг відновити свій зір.