Торкнутися пензлем до серця

Як закохатися знову?

- М... Добре... - з сумнівом простяг Джун. - Хлопці, це... Бомгю. Молодший брат Субіна. А це мої найкращі друзі. Кай та Техьон.

- Брат Субіна? - насупився Хюка, с стиснувши губи, а Кан у свою чергу лише кліпнув уперше за кілька хвилин. - І що вам потрібно, від нашого хьона? - голос Кая звучав невдоволено.

- Не треба сердитися. - відповів Гю, піднявши руки. - Дозвольте я вкраду вашого друга ненадовго. Йонджун-хьон, будь ласка, нам треба поговорити.

- Я не впевнений, що нам є про що розмовляти. - сказав Йонджун і закусив губу.

- А мені, здається, що є. Я не збираюся благати тебе пробачити мого брата. Я лише хочу просто спокійно поговорити. А рішення ти вже приймеш сам. - сказав Гю.

Кілька секунд довжиною у вічність вони свердлили один одного поглядами. У результаті Йонджун кивнув, здивувавши цим Кая і навіть трохи загальмованого Техьона.

- Гаразд. Ходімо. - сказав Йонджун і поглянув на друзів. - Хлопці, йдіть без мене. Я дожену.

І вони разом пішли у бік парку. Спочатку йшли мовчки, налаштовуючись на серйозну розмову, ніхто не наважувався заговорити. Але вона рано чи пізно мала відбутися.

- Мій старший брат... - нарешті почав Бомгю, зітхнувши. - Субін тоді прийшов додому у жахливому стані. Я тоді попросився до нього на ночівлю, бо він не полетів до Мілану. - Гю помітив здивований погляд старшого. - Так, він... Відмовився від тієї фотосесії. В той же день. Менеджер скандал влаштував, звісно. Але Субін імпульсивний. Рівно як і ти. Ти знаєш… Я… Ніколи не бачив його сльози. Весь час він підтримував мене, був хорошим братом, здавався непробивним, мов скеля. Але тоді він буквально ридав. Я навіть розгубився і не знав як його заспокоїти.

Щось тьохнуло в серці Йонджуна і він мимоволі закусив губу. Щойно він уявив картину Біна зі сльозами на очах, йому стало млосно. Субіну було боляче через нього. Який же він все таки дурень...

- Мілан був його мрією. - продовжував Бомгю. - Він завжди прагнув потрапити на показ саме до Італії. Для моделі це найвища нагорода. І це мала бути його перша подорож до Мілану. Але Субін із легкістю відмовився від своєї мрії. На той момент для нього це не було важливим. Пам'ятаю, як він марив тим, що хоче знайти того таємничого художника, що намалював так багато його портретів. А потім він хвилювався перед кожною зустріччю з тобою. Бо закохався, мов школяр. Ти був однією з його мрій. Він не може втратити ще й тебе.