Торкнутися пензлем до серця

Бассейн для кохання

- Синку, то ви... - почала пані Чхве, тактовно переводячи погляд з одного хлопця на іншого.

Серце Йонджуна завмерло, він і не знав що сказати. А от Субін, не замислюючись поглянув в очі матері.

- Так. Ми зустрічаємося. - впевнено відповів Бін, ловлячи на собі зніяковілий погляд Йона.

- Ми... Так... - промимрив Джун, відчуваючи як його щоки запалали, а молодший погладив великим пальцем його кісточки.

У такому дусі вільної розмови й пройшов цілий вечір. Під час розмови Йонджун дізнався, що Бомгю навчається на айтішника і паралельно проходить курси фотографії. Фотографія для нього була таким же сильним захопленням, як і для Йонджуна малювання. Мати Бомгю і Субіна, як виявилося, займалася створенням м'яких іграшок, а батько, як говорив раніше Субін, був психологом. За розмовою вони не помітили, як швидко стемніло і на вулиці почалася злива. Важкі краплі голосно тарабанили по даху, іноді сяяла блискавка, періодично гуркотів грім.

- Мабуть, сьогодні ми залишимось у тебе, синку. - озвалась пані Чхве. - Ти тільки поглянь як ллє. Ми з такою погодою не доберемося додому.

- Звичайно. Ваші з Бомгю кімнати завжди вільні. - посміхнувся Субін.

- Я, мабуть, піду. Вже пізно. - скромно сказав Йонджун.

- Хьон, ти теж можеш залишитися. - раптом запропонував Субін, ніжно поклавши руку йому на коліно. - У мене вдома для тебе обов'язково знайдеться місце.

Вони перетнулися поглядами. Насправді Йонджун трохи сумнівався. Залишитися в цьому дорогому будинку... В одному будинку з батьками Субіна... Це було трохи дивно. А з іншого боку повертатися додому по такій погоді теж не найкращий варіант. Він вгледівся в обличчя Субіна. Бін впевнено кивнув головою. Але якщо Субін впевнений, значить... Все правильно?

- Добре... Добре, я лишуся. - несміливо погодився Йон.

- Як чудово. - усміхнулася мати. - Не хотілося б відпускати тебе за такої погоди. Там холодно. Краще лишайся тут.

У чомусь Йонджун був з нею згоден. Тому через кілька хвилин вже перевдягнений у безрозмірну футболку Субіна Йонджун увійшов у кімнату з широким ліжком.

- Ласкаво прошу до моєї кімнати. - ніяково озвався Субін, що зайшов за ним, а Йон здивовано поглянув на нього.