showercake

Частина 1

–Ваш чізкейк – рідкісна погань.

Чанйоль, стоячи за касою, перераховував решту, і навіть не став звертати увагу на хлопця з кумедною шапкою з великим помпоном зверху.

–Ви мене чуєте? Як вас там... — хлопчина підвівся на шкарпетках. – Чанйоль.

–Ваші десять тисяч, — з усмішкою протягнув Чанйоль, віддаючи гроші клієнтці і, зітхнувши, перевів свій погляд на людину, яка діставала його протягом місяця. Черги не було, тому він міг дозволити ненадовго відірватися від роботи та знову вислухати скарги клієнта. Який, втім, завжди скаржився лише на одне.

–Чи можу дізнатися, що конкретно Вас не влаштувало? — з усмішкою спитав Чанйоль. Позаду нього пройшов Сехун і прошепотів «щасти», бо, здається, про цього карлика знали вже всі співробітники ресторану швидкого харчування KFC, починаючи від прибиральників і закінчуючи менеджером, який, проте, нічого робити не збирався. А шкода. Чанйоль би ось, наприклад, сфотографував цього дивака, розвісив по всьому периметру будівлі та величезним шрифтом написав «не впускати». Хоча щось йому підказувало, що це точно б не допомогло.

–Звичайно можете. Але не дуріться, вдаючи, що не розумієте, про що я, — хлопець закотив очі, важко зітхнув і склав руки на грудях. – Ви свої чізкейки куштували взагалі?

–Не доводилося, — усміхнувся Чанйоль. Клієнт завжди правий, вірно? Правильно. Хоча вмазати по цій особі хотілося знатно. – Не їм солодке.

–А я ось їм! — трохи підвищив голос хлопець. — І ці чарівні, ніжні, смачні створіння саме у вашому закладі, — хлопець поглянув на приміщення, — найнесмачніші в місті. А знаєте чому?

Спокійно, Чанйоль, спокійно. Побіситься і піде, так завжди було.

–Чому ж? — спитав він, заздалегідь знаючи відповідь на це запитання, бо така сцена повторювалася день у день протягом кількох, чорт забирай, місяців. Ні, він був радий, звичайно, що гроші цього дивака капали їм на рахунок, але, зрештою, скільки можна було набридати саме таким способом? Та й ліз він вічно до нього, ніби інших касирів не існувало.

–Тому що ваші чізкейки з карамеллю мають смак гелю для душу «Dolce Milk», — самовдоволено усміхнувся хлопець. — І мені часом починає здаватися, що так і є. Цікаво, якщо зберу карамель у баночку і спіню у ванній... як думаєте, чи зможу потім подати до суду на вас усіх?