Ти ж не кинеш мене самим?

Частина 3|Перший шкільний день

Настав ранок. Я зібрався у школу, узяв усе, що потрібно і ми з Чжун Лі поїхали у школу. Він на роботу, а я вчитись. Ми зайшли у школу, попрощались й розійшлися у різні сторони. Зразу заходячи у клас мене зразу зустрів Ітер й обійняв. Мені зазвичай хотілось би попросити відпустити , але цього разу я був навіть не проти.Хлопець достатньо довго мене обіймав, а коли це зрозумів то почервонів і відійшов від мене.

- Й-я хотів сказати, що радий тебе бачити! Вибач я не хотів.. мені розказала Ху Тао, що ти не любиш таке
- Ні все добре
- Так ми друзі?
- Ну так, але , що дає це звання?
- Що дає..? Ти , що з ніким не дружив
- Ну як сказати.. з Ху Тао ми з дитинства знайомі. А ще була одна компанія з якою я проводив час але.. ми більше не побачимось. Я так і не зрозумів чи ми з ними рахуємось друзями.
- Ви переїхали і тому вже не зустрінетесь?
- Ні.
- А що сталось? - хлопець був зацікавився , але побачив по лицю Сяо що це не найкраща тема почав вибачатись- ой вибач , напевно ти не хочеш про це говорити
- Нічого страшного , я тебе не виню. Це більше напевно моя провина. Просто... - Сяо хотів сказати , але не зміг - ми просто не побачимось більше ніколи у моєму житті
- Сяо невже вони... -обняв Сяо- вибач я-я не хотів! Ти маєш право не розказувати і я не мав у тебе це змушувати
- Я вже казав, нічого страшного - якось строго сказав він видно , що він розізлився - ідемо вже на урок , а то дзвінок скоро буде
- Д-добре -чуть заїкаючись сказав Ітер і вони пішли у кабінет алгебри й там проводився скучний , звичайний урок.

*Ітер:
(*- далі буде розповідь вестись від його лиця)

Двінок!? Накінець урок закінчився. Але мене більше турбував Сяо... Немає друзів? Напевно йому самотньо було. Я для нього буду найкращим другом

- Сяо тільки не обіжайся на мене, що мені для цього зробити?- запитав Ітер
- Ти не успокоїшся поки щось я тобі не скажу?
- Так..
- Пообіцяй , що ти мене не кинеш
- Що?
- Пообіцяй , що ти не покинеш мене , не залишиш мене самим...
- Добре, обіцяю.

Він не хоче, щоб ще хтось у нього пропав. Сяо зараз так мило виглядає.

- Давай я тебе познайомлю з класом, може найдеш ще друзів?
- Ні не треба
- Ну будь лааааска
- Добре

Ми зайшли в клас і я почав знайомити Сяо з однокласниками

- Це Сін Цю, він наш староста класа
- Привіт - відповів Сін Цю - як Ітер і сказав я староста нашого класу , а ти... Сяо так?
- Мг
- Радий познайомитись!
- Збоку Сін Цю - Чун Юнь , він більше як помічник старости - продовжив я -  далі Сінь Янь, Ху Тао ти знаєш і я!
- Мг

Сяо:

Закінчились уроки.

- Давайте усі підемо у бар, а ще там будуть і з інших класів! - озвалась Ху Тао
- Ну нас навіть не пропустять.. ми ж ще не повнолітні - сказав Сін Цю
- Там є мій знайомий Ділюк він нас пропустить
- А оце вже можливо
- Так, хто буде йти?
- Я - сказали більшість хором
- А ти будеш? - запитав Ітер до мене
- Ні я не п'ю
- Ну будь ласка зістав мені компанію
- Не думаю

Ми почали виходити й перестріли двох людей

- Братееее
- Люмін! - сказав Ітер й вони обнялись
- Ти йдеш у бар ?
- Напевне ні(
- Ну , давай! -вона замітила мене й сказала- О привіт , ти Сяо та? - сказала Люмін
- Так
- Я Люмін , сестра Ітера, а це Аяка. Приємно познайомитись!
- Мг
- Можеш прослідкувати за моїм братцем у барі ?
- Ну...
- Дуже дякую! - сказала Люмін, не зважаючи на те , що відповідь повністю не була сказана
- Добре вже..
- Ну і добре! Зустрінемось вже там - вона підмигнула Ітеру, помахала й пішла разом з Аякою

Ми чуть пройшлись і пішли у бар. Після того Аяка забрала Люмін до себе , всі інші розійшлись. Я вирішив Ітера забрати до себе, адже він не міг би сам піти додому, а його адресу я не знаю. Я визвав таксі й ми поїхали додому. Ми прийшли додому :
- Д-добрий день.. - сказав напів сонним голосом Ітер
- Сяо , якщо ти ведеш гостей треба перед тим  мене попередити..
- Вибач , це не було заплановано наперед ,а після сказати забув
- Ну добре, йдіть , а я поки їсти приготовлю
- Ні , давай вже я
- Сяо ти настільки не довіряєш моїй готовці?
- Я точно готовлю краще – вот , що я знаю. А ще у нас гості , то краще вже я зготовлю
- Ну добре, добре

Я положив Ітера на своє ліжко, а сам пішов готовити їсти. Коли все було готово я покликав Чжун Лі. Прийшовши до своєї кімнати я побачив як мило собі спить Ітер обнявши подушку, тому щось не хотілось його будити.. Він напевно втомився, хай відпочине , а якщо проснеться то зігрію йому вечерю. Ми з поїли , я помив посуд, пішов у душ й переодягнувся , а Ітер все ще солодко спав... Я сів біля нього на ліжко. У нього таке шовково-золотисте волосся, так би хотілось до нього доторкнутися. Але Ітер може проснутися тому я просто собі далі сидів. Ітер щось покрутився , а потім обняв мене й притягнув до себе, що я вже лежав у ліжку

- І-ітер відпусти мене.. - весь червоний сказав він, а Ітер все далі спав обнімаючи Сяо.

Я зрозумів , що він це робить не усвідомлюючи - уві сні. Тому я відвернувся в іншу сторону й так заснув
_________________________________________________

Ура , я накінець це дописала! (⁠・⁠∀⁠・⁠)
Вибачте, що так довго, я думала ,що нікого це не цікавить. Дякую вам , ви дали мені зрозуміти, що комусь все ж ця історія потрібна!