Дружба. Важлива частина життя кожного. Вона складається з багатьох аспектів: довіра, правда, щирість, честь, доброта...іноді всі ці якості перепливають у дещо більше. Я вірю, що найсильніші почуття з'являються тільки після міцної дружби. Ти не повинен позиціонувати партнера тільки як «ляльку» для своїх сексуальних утіх. Це не стосунки. Це просто взаємовигода. У що вона перетече далі? Я не знаю. Перевіряти не збираюсь. На довірі базується все, а обман, рано чи пізно завжди викривається. Брехня, обман і зрада несуть стільки болю і страждань, що навіть сувора правда їх не перевершить.
Вони познайомились нещодавно. Можливо пройшов рік чи більше, як вони дружать, ну як дружать, часом проводять час разом і їм весело. Здається спільних інтересів і не багато, але поговорити завжди є про що.
Прекрасний і ясний вечір. На вулиці вже було досить прохолодно, але останні промені від заходу сонця, ще торкались теплими долонями обличчя. Синьоокий високий хлопець настроював гітару. Невеличка сцена знаходилась посеред парку. Позаду стояв синтезатор і велика колонка. Праворуч від темноволосого хлопця знаходилась підставка з мікрофоном. Рома обережно пройшовся по всіх струнах його гітари «Сподіваюсь, Люсіль, ти готова». Червоною резинкою для волосся він зав'язав пасма у невеличкий хвостик позаду.
- Хвилюєшся? – почувся до болю знайомий голос, який змушував серце битись частіше.
- Як завжди, ні краплі, ти ж мене знаєш, - хлопець посміхнувся і відклавши гітару, зліз зі сцени. Він обережно обійняв темноволосу дівчину.
- Фух, оце затори, ледь дібрались, здоров Ром, - високий блондин потиснув руку своєму другу.
- Ви разом приїхали?
- Ммм так, я направлялась до метро, а Давід мене по дорозі зустрів, ну і підвіз, - дівчина мило посміхнулась і глянула на хлопця.
- Я радий, що ви змогли прийти.
- Удачі вам!
- Не пуха!
Рома і його друг Юра забрались на сцену. Юра влаштувався біля синтезатора. А Рома взяв у руки свою стару подружку і налаштовувався на виступ. Цього разу він збрехав, він дійсно хвилювався. Серце калатало так сильно, що йому здавалось це чують всі присутні. Глибокий вдих. Він закрив очі і зібрав всі свої емоції і почуття до купи. Видих. Перший акорд. Його голос звучав неймовірно, він заворожував. Здається таким звичайним, але в кожне слово він вкладав душу. Рома співав дуже чуттєво. Пісні хлопця, могли змусити людей зупинитись на хвильку і задуматись над тим, звідки ж лунають ці зізнання. Сьогоднішній день, був особливий тим, що він написав пісню. Для особливої дівчини. Запах якої заворожував, в очах якої він тонув. Для дівчини, яка заполонила його розум і серце. Він вперше відчував щось подібне і знав, що якщо не випустить це все, ці почуття розірвуть його з середини. Але він тільки збирався з мужністю, щоб сказати їй це прямо, тому просто вирішив натякнути, а там як піде. Пісня була останньою. Лише його. Юрка зійшов зі сцени, поплескавши друга по спині. «В тебе все вийде!» Люсіль, мікрофон, він і його почуття.
