Що може хотіти чоловік неперевершеного короля демонів-наслідний принц Сяньле?

міні екстра

   Літо знову принесло з собою неймовірну спеку, від якої хотіла сховатись здається навіть нечисть. В небесній столиці ж, віяв прохолодний вітерець, небожителі, та більше їх підлеглі, ходили по своїх справах.

   Дописуючи останні документи, Се Лянь тримав на руках маленьку дівчинку, яка тихесенько посопувала в нього на плечі.

   -Вона й справді все більше нагадує вас, Ваша Високосте, -тихо сказала Лін Вень, забираючи останні свитки.

   -Напевно, хоча характером навіть не знаю в кого більше, -посміхнувся небожитель, вільною рукою погладивши її по голові.

   -Якщо це все то я піду, щоб вкласти сяо-Ай.

   -Так, спасибі що зайшли, -зклавши руки в прощальному жесті, Лін Вень провела гостя.

   Попрощавшись, Сє Лянь попрямував у примарне місто. Вирішивши не випробовувати сон дівчинки, він перемістився відразу до дитячої, де обережно вклав її до ліжка. Помітивши, що поряд вже спить Цін, він поправив одіяла та пішов шукати Хуа Чена.

   Повилявши коридорами, він таки знайшов чоловіка, що ліниво перебирав папери та іноді щось писав. Підійшовши ближче, і поклавши руку на плече, він легко поцілував демона в скроню, сідаючи поряд.

   -Ґеґе, ти вже повернувся? -обіймаючи ледве сівшого небожителя промурчав Хуа Чен.

   -Мене ж не було від сили півдня, невже в тебе так багато роботи?

   -Навпаки, я вже почав вивчати ситуації в сусідніх містах та селах біля примарного міста.

   -Таке відчуття, ніби в тебе взагалі немає роботи, -ніжно усміхнувшись сказав принц. -А-Цін не сильно образився що я не взяв його з собою та Ай-цзе цього разу?

   -Трішки дувся спочатку, але потім почав проситись щоб я його повчив фехтуванню, -лягнувши разом з Сє Лянем на м'який килим, він почав гратися з його волоссям. -Проте з мене не такий вже й хороший вчитель..

   -Він ще дитина, тому звичайно що з ним важко, -усміхнувся принц, -головне, що він просив тебе вчити його не письма.

   -Сподіваюсь, що талантами і здібностями вони  підуть в тебе, -сказав Хуа Чен, цілуючи пасмо волосся.

   -Сань Лан... -важко видихнув Сє Лянь. -Я тебе вже просив про це..

   -Пробач, та це ж правда, ти набагато талановитіше за мене. -трішки помовчавши, він посміхнувся і додав, -Я справді неймовірно щасливий, що мені так повезло з чоловіком.